Євтухів Олександр Юрійович

Є́ВТУХІВ Олександр Юрі­йович (15. 02. 1898, м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 07. 06. 1966, Каракас) — військовик. Закін. Камʼянець-Поділ. класичну г-зію, 1916 навч. в Університеті св. Володимира у Києві. Військ. освіту здобув у Павлів. військ. школі (С.-Петербург). В укр. армії від грудня 1917. У 1918 — нач­штабу 1-го робітн. полку Вільного козацтва Києва (брав участь у придушен­ні більшов. пов­ста­н­ня й обороні Києві від червоногвард. загонів М. Мурав­йова), отаман залоги Він­ниці, пом. Поділ. губерн. комісара, військ. комен­дант Поділ. губ., персонал. осавул командира 6-го Полтав. корпусу (водночас навч. на юрид. факультеті Полтав. філії Харків. університету), старший осавул штабу 6-го корпусу армії Української Держави; на поч. 1919 — старшина для доручень, отаман 1-го партизан. загону Окремого удар. корпусу. Згодом працював при укр. дипломат. місії на Кавказі (Тифліс, нині Тбілісі), укр. посольстві в Туреч­чині (від­діл преси та пропаганди). Інтернований у таборах на тер. Польщі, звідки утік до Німеч­чини, де навч. у Берлін. політех. ін­ституті й торг. академії; від 1924 — в Укр. госп. академії у м. Подєбради (Чехо-Словач­чина). 1927 закін. курси політол. наук для Ліги Націй при Женев. університеті. Спів­працював у низці укр. емі­грант. вид., зокрема часописі «Наше життя». Під час процесу над С. Шварцбардом організував укр. студент. акцію протесту. 1919 у Тифлісі написав «Мої спомини».

Завантажити статтю