ЄЛПА́ТЬЄВСЬКИЙ Сергій Якович (Елпатьевский Сергей Яковлевич; 22. 10(03. 11). 1854, с. Новосьолки-Кудріно, нині Владимир. обл., РФ — 09. 01. 1933, Москва) — російський письмен­ник, публіцист. Закін. мед. факультет Моск. університету (1878). Працював лікарем, зокрема 1887–97 у м. Нижній Новгород (Росія), де брав участь у діяльності літ. гуртка В. Короленка. 1897–1922 жив у м. Ялта (Крим), де заснував санаторій для хворих на туберкульоз. Листувався з А. Чеховим, Л. Толстим, М. Горьким, Л. Андреєвим. 1922–28 працював у Кремлів. лікарні, був особистим лікарем В. Леніна. Автор повісті «Озимь» (ж. «Северный вестник», 1886, № 8–10), оповідань і нарисів про засланців та каторжан (зб. «Очерки Сибири», Москва, 1893), спогадів з дитинства («Рас­сказы о прошлом» // ж. «Рус­ская мысль», 1901, № 1, 3–7, 9, 10, 12), літ. порт­ретів М. Горького, А. Чехова, Л. Толстого, Г. Успенського, Д. Маміна-Сибіряка, В. Короленка. У кн. «Воспоминания за 50 лет» (Ленин­град, 1929) роз­повів про свою долю, громад. та культурне життя С.-Петербурга й Москви кін. 19 — поч. 20 ст., пере­казав зі слів К. Юнге про зворушливе ставле­н­ня до Т. Шевченка у сімʼї рос. аристократа Ф. Толстого, про зна­йомство і дружбу укр. поета з А. Олдріджем.