ЄМЕЛЬЯ́НЕНКО Павло Теренті­йович (22. 06 (05. 07). 1905, станиця Бобрикова-Петрівська Луган. округу Катеринослав. губ., нині с. Бобрикове Антрацитів. р-ну Луган. обл. — 13. 11. 1947, Москва) — фахівець у галузі металургії. Доктор технічних наук (1940), професор (1941), член-кореспондент АН УРСР (1939). Сталінcька премія (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. Дні­проп. металург. ін­ститут (1931), де від­тоді й працював: від 1940 — завідувач кафедри обробле­н­ня металів тиском. 1941–45 — гол. інж. Всесоюз. н.-д. труб. ін­ституту; від 1945 — зав. трубо­прокат. лаб. Ін­ституту чорної металургії АН УРСР (обидва — Дні­пропетровськ). Досліджував про­блеми виробництва без­шов. і звар. труб, зокрема їх прокатки, холод. і гарячого волочі­н­ня, пічного та електр. зварюва­н­ня. Під час 2-ї світової війни роз­робив теорію роз­рахунку оптимал. роз­мірів труб для артилер. систем. Автор «правила Є.» (1940-і рр.) — під­ходу, на якому ґрунтуються сучасні методики ви­значе­н­ня параметрів мит­тєвого осередку деформації.