Електротехнічна промисловість
ЕЛЕКТРОТЕХНІ́ЧНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь машинобудування, що здiйснює наукове обґрунтування, конструкторське розроблення та виготовлення машин, апаратiв, пристроїв, призначених для виробництва, перетворення, передавання, розподiлу i споживання електроенергiї. Виникла у 1870-х рр., на основі досягнень електротехнiки, зокрема розповсюдження дрот. електрич. зв’язку та електрич. освiтлення. Е. п. стала матерiал.-тех. базою електрифiкацiї, мала вирішальне значення для проведення механiзацiї й автоматизацiї всiх галузей нар. господарства. Швидкі темпи розвитку економіки зумовили виокремлення здобутків Е. п. в електронному приладобудуванні, трансформаторобудуванні, електромашинобудуванні, радіотех. і електрон. промисловості, виробництві автотрактор. електроустаткування, кабел., акумулятор. продукції, електрозварювал. устаткування. Загалом Е. п. випускає понад 80 тис. найменувань продукції, виробництво якої спеціалізовано бл. 40 галузями та підгалузями. Бл. 25 % продукції виробляється для житл.-комунал. господарства. У світі Е. п. сконцентрована переважно у високорозвинутих країнах. Розміщення підприємств тяжіє до наук. центрів і великих міст. Окремі підприємства успішно працюють і в невеликих містах або с-щах за умови наявності висококваліфік. кадрів. До 1917 на території України існувало 4 заводи Е. п. — кабел. у Києві (засн. 1900, від 1993 — ЗАТ «Укркабель», 2006 ліквідовано), електроламп. у Львовi (1972 увійшов до складу ВО (нині ВАТ) «Імпульс»), електромех. (1887–1915 — у Ризi) у Харкові (нині держ. підприємство Харківський електромеханічний завод), iзоляторно-фарфор. (1886–1915 — у Ризi) у Слов’янську (нині ВАТ «Слов’янський завод високовольтних ізоляторів», Донец. обл.). У 1920–30-х рр. розширено дiючi та побудовано новi заводи, які довелося відбудовувати у післявоєнний час. Нині Україна має виробництво продукцiї всiх осн. пiдгалузей Е. п. До 1990-х рр. укр. пiдпр-ва, що входили до електротех. комплексу СРСР, мали спеціаліз. характер, що враховував потреби внутр. галузей пром-стi та нар. господарства республіки (вугiл., нафтогаз., металург. пром-стей, с. господарства тощо). Україна й донині пов’язана з підприємствами ін. пострад. країн необхідністю отримання низки комплектуючих виробiв, напiвфабрикатiв чи матерiалiв Е. п. Осн. галуз. центри сконцентровані у Харкiв., Запорiз., Донец., Луган., Хмельн., Херсон. обл. Серед найбільших підприємств — ЗАТ «ВО “Бердян. кабел. завод”» (Запоріз. обл., див. «Азовкабель»), ВАТи «Запоріжтрансформатор», «“Перетворювач” Запорізький завод»; львів. ВАТ «Імпульс»; ТОВ «Ватра» (корпорація, Тернопіль); держ. підприємства Харків. електромех. завод, «Електроважмаш», ВАТи «Харківський електротехнічний завод “Укрелектромаш”», «Електромашина», ЗАТ «Південкабель» (усі — Харків); ВАТи «Полтавський завод газорозрядних ламп», «Електромотор» (Полтава); ВАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування», ТОВ «Новокаховський електромашинобудiвний завод», (обидва — Херсон. обл.); ВАТ «Укрелектроапарат» (Хмельницький), ТОВ «Кам’янець-Подiльський кабельний завод» (Хмельн. обл.); ВАТ «Слов’ян. завод високовольт. iзоляторiв»; ВАТ «Рiвненський завод високовольтної апаратури»; ВАТ «“Етал” Науково-виробниче об’єднання» (м. Олександрiя Кiровогр. обл.). Розвинена мережа галуз. н.-д. установ, зокрема діють Вибухозахищеного та рудникового електрообладнання Український науково-дослідний, проектно-конструкторський і технологічний інститут (Донецьк), Трансформаторобудування Український науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут (Запорiжжя). Підпр-ва та НДІ Е. п. співпрацюють з Інститутом електрозварювання НАНУ та Інститутом електродинамiки НАНУ (обидва — Київ). Низку розробок укр. електротехнiкiв вiдзначено Ленін. премiями, Держ. СРСР та України.
Завантажити статтю
