Вибухозахищеного та рудникового електрообладнання Український нaуково-дослідний, проектно-конструкторський і технологічний інститут

Визначення і загальна характеристика

ВИБУХОЗАХИ́ЩЕНОГО ТА РУДНИКО́ВОГО ЕЛЕКТРООБЛА́ДНА­Н­НЯ Український нaуково-дослідний, проект­но-кон­структорський і технологічний ін­ститут  — наукова установа, що за­ймається роз­робле­н­ням вибухозахищеного електрообладна­н­ня. Під­порядк. Мін-ву пром. політики України. Засн. 1957 у м. Сталіно (нині Донецьк) як Держ. ін­ститут проектува­н­ня електрошахт. обладна­н­ня, від 1968 — ВНДІ вибухозахищ. електрообладна­н­ня, від 1993 — сучасна назва. У структурі Ін­ституту — від­діли вибухозахищ. високо- та низьковольт. апаратів, електр. машин, транс­форматорів, електро­приводу, а також ви­пробувал. сертифікац. центр, допоміжні від­діли (інформації, інтелектуал. власності, надійності) та дослідно-екс­перим. завод. Ін­ститут створ. з метою роз­робле­н­ня, ви­пробува­н­ня, сертифікації і впровадже­н­ня у виробництво вибухозахищ. комутацій апаратів високої і низької напруги, транс­форматорів і транс­форматор. під­станцій та ін. електрообладна­н­ня. Фахівці Ін­ституту вирішують про­блеми забезпече­н­ня під­приємств паливно-енергет. комплексу високонадій. ресурсо­енергоощадним конкуренто­спромож. електрообладна­н­ням. За роз­робками Ін­ституту виготовляють широку номенклатуру електрообладна­н­ня, яке екс­портують до 42-х країн світу, зокрема — серії високовольт. комплект. роз­поділ. при­строїв напругою 6 і 10 кВ, пере­сувних комплект. сухих транс­форматор. під­станцій, магніт. пускачів і станцій керува­н­ня, електро­двигунів потуж. 0,25–2000 кВт, регульов. тиристор. електро­приводів, комплексів апаратури і засобів автоматизації для вибухонебезпеч. середовищ тощо. Науковці Ін­ституту отримали низку премій і нагород, зокрема Держ. премію СРСР — за роз­робле­н­ня двигунів серії ВАО високої напруги потуж. 200–2000 кВт (1975); премії РМ СРСР — за роз­робле­н­ня і впровадже­н­ня шахт. транс­форматорів і під­станцій потуж. до 1000 кВт (1983), за створе­н­ня комплексу вибухозахищ. апаратури напругою 660 В для вугіл. шахт (1986), за участь у роз­роблен­ні потужних прохідниц. комбайнів (1989); Держ. премію України в галузі науки і техніки — за створе­н­ня та впровадже­н­ня вітчизн. вибухозахищ. асинхрон. двигунів потуж. 2,2–400 кВт для вибухонебезпеч. вироб-в (2001). В Ін­ституті працюють 101 н. с. і 22 гол. та пров. кон­структори, з них — 4 д-ри і 39 канд. н. Серед ві­домих науковців Ін­ституту — А. Бурковський, В. Горягін, В. Дзюбан, С. Карась, Є. Ковальов, О. Пархоменко (1980–94 — директор), Є. Траубе, І. Ширнін (1994–2003 — директор). У 1976–94 на базі Ін­ституту, як гол. структурної одиниці, функціонувало Донец. наук.-вироб. обʼ­єд­на­н­ня «Вибухозахищ. електрообладна­н­ня», до складу якого входили також 6 під­приємств серій. виробництва, що спеціалізувалися з виготовле­н­ня асинхрон. двигунів (Первомай. електромех. завод у Луган. обл.), транс­форматорів та транс­форматор. під­станцій (Донец. енергозавод), високовольт. (Костянтинів. завод високовольт. апаратури у Донец. обл.) та низьковольт. (Торез. електротех. і Шахтар. електромех. заводи у Донец. обл. та Зеленокум. завод «Електро­апарат» у Ставроп. краю, РФ) апаратури. Завдяки діяльності Обʼ­єд­на­н­ня було при­скорено роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня у виробництво вибухозахищ. електрообладна­н­ня, роз­ширено його номенклатуру, створено комплекси електрообладна­н­ня для хім., гірничоруд. та вугіл. пром-стей, зокрема на напругу 1140 В замість 660 В, низку нових ізоляц. матеріалів тощо. Від 1964 Ін­ститут щорічно видає зб. наук. праць «Взрывозащищен­ное электрооборудовние». Ін­ститут очолювали В. Хорунжий (1957– 68), О. Биков (1968–80), від 2003 — Є. Вареник.

Р. М. Лазебник

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю