Е́ЛЬМАН Міша (справж. — Михайло Саулович; 08(20). 01. 1891, м. Тальне, нині Черкас. обл. — 05. 04. 1967, Нью-Йорк) — скрипаль. У 7 р. виконував з орке­стром Концерт № 7 Ш. Беріо. Навч. в А. Фідельмана в Одесі; в С.-Петербур. консерваторії (1901–04; кл. скрипки Л. Ауера, кл. композиції Ц. Кюї). 1904 дав концерти у С.-Петербурзі та Берліні, здійснив концертне турне містами Німеч­чини і Великої Британії. Після успіш. ви­ступу 1908 у Нью-Йорку із С.-Петербур. симф. орке­стром оселився в США. 1926 заснував струн. квартет. 1936–37 дав 5 т. зв. істор. концертів у Карнеґі-Голл (Нью-Йорк). Грав на скрипках Н. Аматі та А. Страдіварі. Викона­н­ня Е. вирізнялося віртуозністю техніки, мас­штабністю задумів; в інтер­претаціях мініатюр він за­стосовував оригін. звук. фарби та особливі при­йоми для забезпече­н­ня звуча­н­ня, близького до людського голосу. У репертуарі пере­важали віртуозно-романт. твори. Автор пʼєс для скрипки з фортепіано («Романс», «Гондола»), оперети; аранжувань, транс­крипцій і пере­кладень, зокрема пʼєс для фортепіано Л. ван Бетговена, Ф. Шуберта, С. Рахманінова, нар. пісень. Е. присвячено низку творів, зокрема Концерт для скрипки з орке­стром Б. Мартіну.