Енкаустика

ЕНКА́УСТИКА (грец. ἐγϰαυστιϰή, від ἐγϰαίω — випалюю) — станковий та монументальний вос­ковий живопис; техніка живопису гарячими вос­ковими фарбами на дереві, полотні, тиньку металевими інструментами. Мистецтво воск. живопису виникло у Стародав. Єгипті бл. 5-ти тис. р. тому. Роз­квіт Е. припав на 5–3 ст. до н. е. у Стародав. Римі, Греції, Візантії. Е. використовували пере­важно у станк. живописі та зовн. монум.-декор. роз­писах для захисту від впливу середовища. Греки покривали вос­ком мармур. споруди й статуї для декору та захисту; у техніці Е. роз­писували судна, саркофаги, стіни будівель. Єгиптяни від 14 ст. до н. е. у техніці Е. оформляли фасади храмів. У 1 ст. до н. е. — 4 ст. н. е. виконано фаюм. порт­рети на дошках, по­ґрунтованих суміш­шю воску, смол та олій (зна­йдені 1880). Своїми властивостями техніка Е. завдячує малій хім. активності спеціально приготованого воску, який майже не під­дається дії часу й вологості, зберігаючи первісну свіжість кольору, щільність та фактуру шару фарби. Найкращою за якістю вважають античну Е., яку виконували роз­рідженими (завдяки на­гріван­ню) фарбами (віск, смоли, олія, пігмент) за допомогою метал. інструментів або пензля; роботу обробляли вогнем (гаряча Е.). У ній працювали Зевксіс і Пар­расій із Ефеса (5–4 ст. до н. е.). Писали на дошці попередньо ро­зі­грітим бронз. стрижнем із лопаткою на кінці — каутерієм, на пластинках слонової кістки — ке­стром (різцем для прокресле­н­ня контурів зображе­н­ня). У середньовіч­чі за­стосовували холодну Е. (воск. фарби на скипидарі, іноді роз­ріджували роз­чинами, що випаровувалися; твори виконували пензлями, фарб. шар на­грівали на­прикінці); нею виконано візант. ікони 4–12 ст. Най­яскравіший іконогр. приклад техніки Е. — ікона «Спас Вседержитель» з Синай. монастиря св. Катерини (Єгипет, 6 ст. н. е.). Воск. малярство у 12–14 ст. по­ступилося місцем зручнішим технікам темпери та олії. У 20–21 ст. Е. за­стосовують пере­важно під час ре­ставрац. робіт для зміцне­н­ня фарбового шару й заповне­н­ня його втрат, у монум.-декор. роз­писах на мармурі, дереві, цементі. Упродовж століть вчені прагнули роз­крити таємницю енкауст. живопису. В епоху Від­родже­н­ня це намагався зʼясувати Леонардо да Вінчі. Дослідж. Е. за­ймалися також Е. Берґер, Г. Шмідт, В. Хвостенко. Техніку Е. від­творила М. Дольницька (пуній. віск змішувала з мор. водою).

Літ.: Хвостенко Т. В. Энкаустика. Искус­ство, пере­жившее тысячелетия. Москва, 1985.

Т. І. Березюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю