Епістолологія

ЕПІСТОЛОЛО́ГІЯ (від грец. ἐπιστολή — лист, послання та …логія) — спеціальна історична дисципліна, що вивчає приватні листи як вид історичних джерел. До осн. напрямів епістол. аналізу належать визначення авторства, часу та місця створення листа, змістовної спрямованості, типології та виду. Окрім хронол. принципу упорядкування листів (раніше написані передують написаним пізніше), їх класифікують за соц. приналежністю та сусп. становищем автора й адресата; характером взаємовідносин автора й адресата (рідні, друзі, знайомі, колеги та ін.); стилем повідомлення (ділові, інтелектуал., традиц.-ритуал. листи та ін.); ступ. відповідності епістоляр. етикетові відповід. епохи та сусп. ладові. Е. як наука ґрунтується, з одного боку, на чітких методиках дослідж. листів як писем. джерел, з ін. — на методах отримання з епістоляр. джерел усіх видів істор. інформації. Важливим завданням Е. є введення епістоляр. джерел до наук. обігу шляхом їх публікації у вигляді систематизов. за різними ознаками (соц., профес., культур.) матеріалів.

Рекомендована література

1. Античная эпистолография: Очерки. Москва, 1967;
   Google Scholar Internet
2. Миронова И. А. Эпистолярные источники ХІХ в. // Теория и методы источниковедения и вспомогательных истор. дисциплин. Москва, 1985;
   Google Scholar Internet
3. Войцехівська І. Н., Ляхоцький В. П. Епістолологія. К., 1998;
   Google Scholar Internet
4. Войцехівська І., Дмитрієнко М. Епістолологія // Спец. істор. дисципліни. К., 2008.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю