КРАВЕ́ЦЬ Володимир Олексі­йович (03. 05. 1930, с. Шарин, нині Уманського ра­йону Черкаської обл. — 22. 07. 2011, Київ) — політичний діяч, дипломат. Над­звичайний і Повноважний Посол СРСР. Закінчив Київський університет (1953). Був ін­структором Київського міськ­кому КПУ (1953–54); викладав марксизм-ленінізм у Харківському авіаційному і Уманському сільсько-господарському ін­ститутах (1956–61), історію КПРС — у Київському інженерно-будівельному ін­ституті (1965–67); у 1961–65 — консультант від­ділу науки і культури ЦК КПУ. Від 1967 — на дипломатичній роботі: 1967–71 — радник По­стійного пред­ставництва УРСР при ООН у Нью-Йорку; 1971–79 — за­ступник міністра закордон­них справ УРСР по лінії між­народних організацій; 1979–84 — По­стійний пред­ставник УРСР при ООН; 1984–90 — Міністр закордон­них справ УРСР. Брав участь у роботі 22–24-ї, 36-ї та 39-ї сесій ГА ООН; очолював українські делегації на 40–44-й сесіях ГА ООН, на 6-й, 8-й і 9-й Над­звичайних спеціальних сесіях, 3-й спеціальній сесії з роз­зброє­н­ня й 14-й спеціальній сесії ГА ООН з намібійської про­блеми; 1985 кілька разів головував на засі­да­н­нях Ради Без­пеки ООН. Від 1990 — на пенсії.