Ерекція

ЕРЕ́КЦІЯ (від лат. еrectio — випрямлення, набрякання) — рефлекторний процес, який супроводжують посилене надходження артеріальної крові у печеристі тіла статевого члена, підвищення артеріального тиску в ньому та синхронне зменшення відтоку венозної крові, що забезпечує збільшення об’єму і довжини члена, а також надає йому механічної твердості. Розрізняють адекватні Е. (напруження статевого члена під впливом сексуальних подразників, що передують статевому акту) та спонтанні Е. (напруження статевого члена, що не залежать від еротичного збудження, зокрема нічні під час сну, при механічному подразненні голівки статевого члена). Виникає внаслідок дії психологічних подразників (зорових, слух., тактильних, нюхових тощо), які передають імпульс до кори головного мозку, підкіркових структур (статевих центрів) та за участі вегетативної нервової системи до спинномозкових центрів Е.

Структури, які керують Е. і містяться в гіпоталамусі, анатомічно й функціонально пов’язані зі структурами, що контролюють вегетативні функції організму чоловіка. Спонтанні Е. трактують як критерій потенційної сексуальності чи прояву сексуального біоритму. Їх регулює рівень статевих гормонів. Голівка статевого члена навіть у стані повної Е. залишається еластичною і менш напруженою, що дає змогу запобігти травматизму жінки під час статевого акту. Довжина статевого члена українських чоловіків під час повної Е. досягає в середньому 12–14 см. Після сім’явипорскування, яке контролює парасимпатична нервова система, активізуються медіатори, що збільшують відтік крові від печеристих тіл та зменшують артеріальний кровотік, Е. поступово зникає. Величина проміжку часу до повторної Е. залежить від багатьох чинників, зокрема від статевої конституції чоловіка, його настрою, фізичного стану, а також від реакції жінки.

Див. також Еректильна дисфункція.

Завантажити статтю