Еректильна дисфункція

Визначення і загальна характеристика

ЕРЕКТИ́ЛЬНА ДИСФУ́НКЦІЯ — не­здатність чоловіка досягти й під­тримувати до­статню для сексуального задоволе­н­ня партнерів ерекцію. Термін «імпотенція» (від лат. іmpotentiа — слабкість, без­си­л­ля), який раніше використовували на по­значе­н­ня статевого без­си­л­ля чоловіків, нині у науковій літературі не за­стосовують, оскільки з по­гляду медичної деонтології він для них образливий. Окрім цього, поня­т­тя «імпотенція» ширше — його трактували як будь-яке патологічне від­хиле­н­ня таких фізіологічних проявів сексуальності, як ерекція, лібідо, еякуляція, оргазм. Явищем протилежного характеру є пріапізм — тривала ерекція, не повʼязана зі статевим збудже­н­ням.

Еректильні поруше­н­ня можуть статися в будь-якому віці. Від 40-а до 70-ти р. Е. д. мають бл. 50 % чоловіків, від 20-ти до 40-а р. — бл. 30 %. Чим роз­виненіша країна, тим більший від­соток чоловічого населе­н­ня страждає на Е. д. Про­блема має не лише медичне, а й соціальне значе­н­ня: 60 % роз­лучень зумовлені Е. д., 30–70 % хворих на Е. д. пере­бувають у стані де­пресії тощо.

Причиною цього роз­ладу може стати страх майбутнього статевого акту чоловіків молодого віку, які не мають до­статнього досвіду сексуального спілкува­н­ня, за наявності легкої сугестивності, не­впевненості, комплексу неповноцін­ності. Збільше­н­ня кількості осіб з Е. д. пояснюють також під­вище­н­ням від­сотка старіючих чоловіків, пошире­н­ням тяжких серцево-судин­них та ендокрин­них захворювань (цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, гіпогонадизм, атеро­склероз), стресів. Втрата здатності до повноцін­ної ерекції може бути спричинена виробничими, побутовими, вогнепальними травмами статевих органів.

Е. д. поділяють на психоген­ні (при шизофренії, неврастенії, син­дромі очікува­н­ня невдачі, де­пресії, іпохондрії) та органічні, до яких від­носять нейроген­ні (при спінальних травмах, травмах головного мозку, полінейро-, мієлопатіях, паркінсонізмі), ендокрин­ні (при цукровому діабеті, гіпогонадизмі, андропаузі) та васкулоген­ні, тобто судин­ні (пере­лом статевого члена, пріапізм, хвороба Пейроні, травми промежини, операції на органах малого тазу, варикозна, гіпертон., ішемічна хвороби тощо). При органічних роз­ладах з часом проявляються психологічні про­блеми. Основними психотравмувальними чин­никами є не­вдалий статевий акт, повʼязаний з наявністю про­блеми партнерських взаємин; конфлікти в парі; поведінка жінки (холодність, глузува­н­ня, пі­дозри в невірності, від­сутність взаєморо­зумі­н­ня), страх перед нею; пере­жива­н­ня, що травмують (напр., провина), або не­приємні події, повʼязані з попередньою сексуальною активністю; боротьба за лідерство в сімʼї; не­сприятливі умови для статевої близькості. Часто психосексуальна про­блема жінки проектується на чоловіка, викликаючи в нього комплекс провини й сексуальної не­спроможності, її під­вищена сексуальна активність також ві­ді­грає значну роль. Іноді виникає роз­лад ерекції стосовно певної жінки, яка являє цін­ність для чоловіка або, навпаки, є джерелом негативних психо­емоційних реакцій, а також при перших сексуальних контактах із новими партнерками. Особливе значе­н­ня мають психічна травма минулого, повʼязана з образою, ревнощами, зрадою; схильність до тривожності, само­аналізу; страх перед можливою невдачею; психопатії, психічні роз­лади (ендоген­ні й ре­активні де­пресії, неврози). Усі особистісні риси загострюються як від­повідь на дію психічної травми й зниже­н­ня сексуальних реакцій, формується комплекс сексуальної (іноді й особистісної) неповноцін­ності. На тлі неврозу посилюється сексуальний роз­лад — від зниже­н­ня адекватних ерекцій до їхнього зникне­н­ня, при­скоре­н­ня сімʼявипорскува­н­ня. Для психоген­ної Е. д. характерні раптовий початок під впливом психічної травми, нормальні ранкові ерекції, їхня повноцін­ність у період прелюдії й зниже­н­ня або зникне­н­ня перед статевим актом під впливом страху. Часто психоген­на Е. д. виникає на ґрунті хронічного стресу та ситуативних чин­ників (соціальна сфера, особиста не­впорядкованість, без­робі­т­тя та ін.). При цьому тимчасові невдачі чоловіки спри­ймають як сер­йозні про­блеми.

Клінічні ознаки Е. д.: зниже­н­ня або від­сутність ерекції під час статевого акту, зниже­н­ня частоти статевих актів та неможливість по­вторного статевого акту. На жаль, бл. 90 % чоловіків не звертаються до лікаря, хоча для 80–85 % з них лікува­н­ня було б ефективним. Воно залежить від причини роз­витку Е. д.

Основні принципи терапії: залуче­н­ня сексуальної (по­дружньої) пари; викори­ста­н­ня психотерапії як провід­ного методу при всіх формах статевих роз­ладів; індивідуальний під­хід до лікувальної тактики у кожному конкретному випадку; необхідність комплексної терапії, що впливає на всі ушкоджені ланки регуляції; вжива­н­ня симптоматичних препаратів. Крім цього, під час лікува­н­ня здійснюють корекцію помилкових думок пацієнта про сексуальність, збагачують його уявле­н­ня про техніку статевого акту, особливості сексуальних пере­живань партнерів. Серед загальних методів лікува­н­ня — здоровий спосіб життя (скороче­н­ня до мінімуму психо­емоційних навантажень, повноцін­ний сон, від­мова від шкідливих звичок, регулярне статеве життя); повноцін­не за складом, збалансоване харчува­н­ня, що містить до­статню кількість вітамінів, амінокислот, макро- і мікро­елементів; продукти бджільництва (мед, пилок, прополіс тощо); біо­логічно активні речовини з море­продуктів (трепанги, морський гребінець, краби, креветки, восьминоги, ікра морського їжака, морська капуста, червона і чорна ікра); адаптогени рослин­ного і тварин­ного походже­н­ня (женьшень, лимон­ник китайський, радіола рожева, левзея, елеутерокок, пантокрин тощо); вітаміни і вітамін­ні комплекси; речовини, що впливають на мікроциркуляцію і судин­ний тонус статевих органів (вено- та артеріотоніки); препарати, які стимулюють центральну і периферичну нервові системи; метаболіти і ферменти, що регулюють обмін речовин; акупунктура, точковий масаж, гомео-, гідро-, бальнео-, електротерапія. В окремих випадках при­значають гормональні препарати. Для покраще­н­ня ерекції також використовують вакуум-констрикторні прилади, інтракавернозні інʼєкції, інтрауретральні свічки. При неефективності терапії можливе протезува­н­ня (ендофало­протез вставляють всередину каверноз. тіл).

Симптоматичну медикаментозну терапію (лікува­н­ня 1-ї лінії) найчастіше здійснюють препаратами інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу, що мають доведену ефективність і складаються з таких діючих речовин, як силденафіл, варденафіл, та­данафіл, уденафіл, аванафіл, лоденафіл або міроденафіл (напр., «Віагра», «Левітра», «Сіаліс» та ін.).

Літ.: Сексология и андрология / Под ред. А. Ф. Возианова, И. И. Горпинченко. К., 1997; A. McLaren. Impotence: A Cultural History. Chicago, 2007; Лечение эректильной дис­функции. К., 2008; R. Shamloul, A. Bella. Erectile Dysfunction. Oxford, 2014; Лучицький Є. В., Лучицький В. Є. Еректильна дис­функція у чоловіків, хворих на цукровий діабет (огляд літератури). Частина 1 // Між­народний ендокринологічний журнал. 2021. Вип. 16. № 6; Лучицький Є. В., Лучицький В. Є. Еректильна дис­функція у чоловіків, хворих на цукровий діабет (огляд літератури). Частина 2 // Між­народний ендокринологічний журнал. 2021. Вип. 17. № 5.

Ю. М. Гурженко

Завантажити статтю