Ерітрея, Держава Ерітрея

Визначення і загальна характеристика

ЕРІТРЕ́Я, Держава Ерітрея (араб. — Iritriyā, Dawlat Al-Iritriyā; англ. — Eritrea, State of Eritrea) — держава на пів­нічному сході Африки. На Пд. Сх. межує з Джібуті, на Пд. і Зх. — з Ефіопією, на Пн. і Пн. Зх. — з Су­даном. Омивається Червоним м. Площа 125 тис. км². Насел. 4,4 млн осіб (2001), пере­важно семіти (найбільші — тиґраї, тиґре). Міське насел. складає 20 %. Держ. мови: араб., англ., тиґринья. Віро­сповіда­н­ня: мусульмани — 50 %, християни — 50 %. Адм. поділ — 6 областей. Столиця — Асмера (бл. 400 тис. осіб). Найбільші міста: Мас­сауа, Асеб, Керен. Держ. устрій — парламент. республіка. Глава держави й уряду — президент. Законодав. орган — однопалатна Кон­ституц. асамблея. Грош. одиниця — бір. Е. — чл. ООН, Афр. союзу.

1–7 ст. — тер. ран­ньодерж. утворе­н­ня Аксум. Від 7 ст. — посиле­н­ня культур. та політ. впливу араб. світу, початок пошире­н­ня ісламу. 18–19 ст. — турец., єгипет. та ефіоп. колонізації. Від 1890 — італ. (1936–41 — у складі Італ. Сх. Африки), 1941–52 — британ. колонія. 1952 при­єд­нана на федерат. засадах до Ефіопії. Від 1962 — автономна провінція. Після ліквідації автономії 1970 поширився сепаратист. рух за під­тримки араб. держав. 30-річна збройна боротьба Нар. фронту визволе­н­ня Е. за незалежність проти імператор., а згодом соціаліст. ефіоп. режимів завершилася 1991 пере­могою пов­станців над уряд. військами та проголоше­н­ням незалежності 1993. Сутички між Е. та Ефіопією, під час яких загинуло бл. 100 тис. осіб з обох боків, тривали впродовж 1998–2000. Неврегульованість пита­н­ня про держ. кордони Е. (не­зважаючи на ріше­н­ня Комісії ООН з питань ви­значе­н­ня ефіоп.-ерітрей. кордону від 13 квітня 2002 в Гаазі), від­сутність роз­межува­н­ня територ. вод країни з сусід. державами бас. Червоного м. створює напругу у від­носинах з Ефіопією, Су­даном і Єменом.

Більша частина тер. — Абіс­сін. нагірʼя, вздовж узбереж­жя — пасмо низовин. Макс. вис. — 3018 м (г. Сойра), мін. — 110 м нижче р. м. (западина Данакіль). Клімат тропіч. континентал., сухий. Рослин­ність саван­на, на узбереж­жі — пустелі й напів­пустелі. Є поклади золота, міді, калію, залізної руди тощо.

Е. — слабороз­винена країна. Пром-сть практично не роз­вивається. Екс­тенсивне землеробство і скотарство. Пл. орних земель складає 3 %. Осн. с.-г. культури: сорго, просо, ячмінь, кукурудза, пшениця, арахіс, льон, кава, цитрусові, банани, манго, кокоси. Роз­водять велику рогату худобу, кіз, овець та верблюдів. Попри те, що 80 % насел. зайнято у с. госп-ві, Е. не забезпечує внутр. продовол. потреб. Багаторічні посухи іноді спричиняють неврожаї, які призводять до голоду. 70 % насел. залежить від продовол. допомоги. ВВП становить 3,3 млрд дол. США, у роз­рахунку на одну особу — 250 дол. США. Екс­портує бавовну, каву, тютюн, текс­тиль; імпортує нафто­продукти, буд. матеріали, с.-г. машини. Гол. торг. партнери: Судан, Японія, Італія, Німеч­чина, Ефіопія, Велика Британія, Корея. Памʼятки історії та культури у більшості міст майже зруйновані за роки війни (крім столиці). На тер. Е. — мор. нац. парк «Дахлак», природні заповід­ники «Ґаш-Сетіт» і «Накфа».

Україна ви­знала незалежність Е. у червні 1993, дипломат. від­носини між країнами встановлено 20 грудня 1993.

В. І. Ткаченко

Завантажити статтю