Жникруп Оксана Леонтіївна
ЖНИКРУ́П Оксана Леонтіївна (31. 01. 1931, м. Чита, РФ — 13. 01. 1993, Київ) — скульпторка. Дружина В. Щербини, мати Л. Лозової. Член СХУ (1966). Закін. Одес. художнє училище (1952; викл. М. Кіпніс). Працювала на Баранів. фарфор. заводі (Житомир. обл.; 1952–54), Київ. експерим. керам.-худож. заводі (1954–86). Учасниця всеукр., всесоюз., міжнар. виставок від 1960. Основна галузь — декор. мистецтво, жанр — скульптура малих форм. Її творчість визначила рівень фарфор. пластики в Україні 2-ї пол. 20 ст. Спочатку Ж. тяжіла до театралізації, активно використовувала поліхром. розпис; згодом надавала перевагу пластич. якостям матеріалу, білому кольору фарфор. маси, узагальненню об’ємів, тактов. розпису. Ж. імпонували ліричні теми, світ балету, танцю, цирку; зверталася також до істор. тем, надаючи роботам теплоти, щирості. Роботи вирізняються пластичністю, виразністю, легкістю силуету, простотою розпису. Шедевром пластики та внутр. емоц. наповнення є скульптура «Дебют» (1960), де білий колір фарфору є домінантою у розкритті образу. Окремі вироби зберігаються в МУНДМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Попелюшка» (1952), «Царівна-Лебідь», «Танець із віялом» (обидва — 1953), «Індійський танець», «Іспанський танець», «Корейський танець» (усі — 1954), «Царівна-Лебідь з шулікою», «Індіанка», «Чоловічок з нігтик» (усі — 1956), «Снігуронька» (1959), «Дебют», «Матрьошка», «Любить — не любить» (усі — 1960), «Берізка», «Купальниця» (обидва — 1963), «Ярославна», «Па-де-де», «Біля води», «Сумна» (усі — 1964), «Крихітка Хаврошечка», «Назар Стодоля», «Балерини», «Українська карусель» (усі — 1965), «Червоноармієць з дитиною» (1966), «Ординарець» (1967), «Біля самовара», «Холодно» (обидва — 1968), «Делегатка», «Хімік», «Лікар», «Учителька» (усі — 1969), «Рушничок» (1971), «Лікнеп» (1972), «Барабанщик» (1977), «Ранок» (1980), «Пастушка і трубочист» (1982); серії — «Цирк» (1967), «Пані добродійка» (1986).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
