Жорнище
Визначення і загальна характеристика
ЖО́РНИЩЕ — село Іллінецького району Вінницької області. Центр сільс. ради, якій підпорядк. села Вʼязовиця та Шевченкове. Знаходиться на р. Семерічка, яка впадає побл. с. Лугова в Сібок (притока Собу, бас. Пд. Бугу), за 12 км від райцентру та за 22 км від залізнич. ст. Немирів. Площа 4,13 км2. Насел. 1028 осіб (2001), переважно українці. Назва села повʼязана з існуванням великого карʼєру, в якому добували камінь для жорен. За твердженням дослідників, його розробляли від 2 ст. до н. е. до 11 ст. н. е. У Ж. і його околицях виявлено трипіл. поселення (урочища «Куряча» та «Галявина»), скіф. могильники (Слободец. ліс), словʼян. поселення 8–9 ст. (урочище «Галявина») та городище 10–11 ст. (урочище «Сухостави»). Ж. виникло у 1-й пол. 15 ст. Тривалий час було сотен. містечком Кальниц. полку. У серед. 17 ст. тут мешкало бл. 6,5 тис. осіб. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У Ж. існувала деревʼяна фортеця. 1675 за містечко відбувся бій між польс. військом, яким керував безпосередньо король, та загонами гетьмана П. Дорошенка. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. Згодом Ж. увійшло до Липовец. пов. Київ. губ. Через нього проходив Білорус. великий пошт. тракт із С.-Петербурга в Одесу. Тут знаходилася остання станція Київ. губ. У 19 ст. раз на два тижні по неділях збиралися великі ярмарки. У серпні–вересні 1825 побл. Ж. відбувся табір. збір Вʼятського полку (штаб-квартира містилася у м. Іллінці), яким командував актив. діяч декабрист. руху, кер. Пд. товариства П. Пестель. Сюди до нього приїжджав М. Бестужев-Рюмін. На поч. 20 ст. у Ж. нараховувалося 446 дворів, проживало 4147 осіб (1927 — 3093), діяли православна церква, синагога, однокласне початк. нар. училище (відкрито 1874, від 1905 — двокласне), 8 кузень, 4 водяних млини. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 677 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 22 липня 1941 до 14 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло підпілля. На фронтах 2-ї світової війни воювало 360 жит. села, з них 195 загинуло. Нині у Ж. — заг.-осв. школа, дитсадок; б-ка, Будинок культури; фельдшер.-акушер. пункт. Працює с.-г. ВАТ «Жорнище». Памʼятка архітектури — Свято-Михайлів. церква (19 ст.; нині УПЦ МП). Встановлено памʼятник воїнам-односельчанам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак жертвам голодомору, погруддя двічі Героя Рад. Союзу І. Бойка. Серед видат. уродженців — майстер нар. кераміч. скульптури Олександр, його сини кераміст, художник декор.-ужитк. мистецтва, мистецтвознавець Петро та майстер худож. ткацтва, живописець і поет, засл. майстер нар. творчості України Степан Ганжі, двічі Герой Радянського Союзу І. Бойко. У Ж. неодноразово бував видат. винахідник, народоволець М. Кибальчич (тут працював військ. лікарем його брат).
Літ.: Семенюк С. Тут яблуневоквітна повінь щовесни // Труд. слава. 2009, 9 жовт.
Н. Л. Гончарук, Г. І. Косякова, Ю. В. Притула
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
