Жорнище

Визначення і загальна характеристика

ЖО́РНИЩЕ  — село Іллінецького району Вінницької області. Центр сільс. ради, якій підпорядк. села В’язовиця та Шевченкове. Знаходиться на р. Семерічка, яка впадає побл. с. Лугова в Сібок (притока Собу, бас. Пд. Бугу), за 12 км від райцентру та за 22 км від залізнич. ст. Немирів. Площа 4,13 км². Насел. 1028 осіб (2001), переважно українці. Назва села пов’язана з існуванням великого кар’єру, в якому добували камінь для жорен. За твердженням дослідників, його розробляли від 2 ст. до н. е. до 11 ст. н. е. У Ж. і його околицях виявлено трипіл. поселення (урочища «Куряча» та «Галявина»), скіф. могильники (Слободец. ліс), слов’ян. поселення 8–9 ст. (урочище «Галявина») та городище 10–11 ст. (урочище «Сухостави»). Ж. виникло у 1-й пол. 15 ст. Тривалий час було сотен. містечком Кальниц. полку. У серед. 17 ст. тут мешкало бл. 6,5 тис. осіб. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У Ж. існувала дерев’яна фортеця. 1675 за містечко відбувся бій між польс. військом, яким керував безпосередньо король, та загонами гетьмана П. Дорошенка. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. Згодом Ж. увійшло до Липовец. пов. Київ. губ. Через нього проходив Білорус. великий пошт. тракт із С.-Петербурга в Одесу. Тут знаходилася остання станція Київ. губ. У 19 ст. раз на два тижні по неділях збиралися великі ярмарки. У серпні–вересні 1825 побл. Ж. відбувся табір. збір В’ятського полку (штаб-квартира містилася у м. Іллінці), яким командував актив. діяч декабрист. руху, кер. Пд. товариства П. Пестель. Сюди до нього приїжджав М. Бестужев-Рюмін. На поч. 20 ст. у Ж. нараховувалося 446 дворів, проживало 4147 осіб (1927 — 3093), діяли православна церква, синагога, однокласне початк. нар. училище (відкрито 1874, від 1905 — двокласне), 8 кузень, 4 водяних млини. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 677 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 22 липня 1941 до 14 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло підпілля. На фронтах 2-ї світової війни воювало 360 жит. села, з них 195 загинуло. Нині у Ж. — заг.-осв. школа, дитсадок; б-ка, Будинок культури; фельдшер.-акушер. пункт. Працює с.-г. ВАТ «Жорнище». Пам’ятка архітектури — Свято-Михайлів. церква (19 ст.; нині УПЦ МП). Встановлено пам’ятник воїнам-односельчанам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак жертвам голодомору, погруддя двічі Героя Рад. Союзу І. Бойка. Серед видат. уродженців — майстер нар. кераміч. скульптури Олександр, його сини кераміст, художник декор.-ужитк. мистецтва, мистецтвознавець Петро та майстер худож. ткацтва, живописець і поет, засл. майстер нар. творчості України Степан Ганжі, двічі Герой Радянського Союзу І. Бойко. У Ж. неодноразово бував видат. винахідник, народоволець М. Кибальчич (тут працював військ. лікарем його брат).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю