Жукля
ЖУ́КЛЯ — село Корюківського району Чернігівської області. Центр сільської ради. Знаходиться на р. Сістра, що впадає в р. Кистер (притока Убіді, бас. Десни), за 40 км від райцентру та залізнич. ст. Корюківка. Площа 3,34 км2. Насел. 510 осіб (2001, складає 73,2 % до 1989), переважно українці. Засн. на поч. 17 ст. Вперше згадується 1616. Одним з власників Ж. був гетьман Д. Апостол. 1728 він збудував у селі дерев’яну церкву Різдва Богородиці (1759 згоріла, відбудована сином П. Апостолом; 1785 відомий іконописець кін. 18 ст. К. Баранов виконав іконостас; діяла до 1927). Наприкінці 19 ст. тут мешкало 859 осіб (1924 — 1455), працювали деревооброб. і цукр. заводи, гута, винниця, олійниця, водяний та паровий млини. 1861 та 1900–01 у Ж. відбувалися селян. повстання за землю. 1911–14 у селі нач. охорон. служби царя Миколи ІІ, генерал-майором М. Комстадіусом споруджено цегляну Покров. церкву, яка збереглася донині (УПЦ КП). Вона є пам’яткою самобут. староруської культури, проект її плану виконав Великий князь П. Романов, архіт. роботи здійснив А. Білогруд. Під час будівництва та відкриття Покров. церкви Ж. відвідував Д. Яворницький. Її двічі (1934–42 та 1961–90) закривали, загалом у рад. час постраждало внутр. та зовн. оздоблення. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло підпілля (Ж. визнано партизан. селом). На фронтах 2-ї світової війни і у партизан. підпіллі загинуло 167 жуклівчан. Орденами і медалями нагороджено 132 жит. села. Нині у Ж. — 9-річна школа, відділ. зв’язку, фельдшер.-акушер. пункт, комунал. сільське підприємство, лісництво. Тут виявлено давньорус. кургани 10–12 ст., є поховання швед. і рос. воїнів, які загинули побл. села 1708.
Рекомендована література
- Устименко В. Жукля. К., 2009.
Фотоілюстрації
