Жуковський Микола Єгорович
ЖУКО́ВСЬКИЙ Микола Єгорович (Жуковский Николай Егорович; (05(17). 01. 1847, с. Орєхово, нині Владимир. обл., РФ — 17. 03. 1921, Москва) — російський науковець у галузі аеродинаміки. Доктор приклад. математики (1882), член-кореспондент РАН (1894). Закін. Моск. університет (1868), де від 1885 працював: від 1886 — екстраординар. проф.; одночасно від 1872 — у Моск. тех. училищі: від 1887 — завідувач кафедри механіки, 1909 — засн. і кер. аеродинам. лаб. 1902 очолив спорудження у Москві однієї з перших у Європі аеродинам. труби, 1904 організував перший у Європі Аеродинам. інститут у с-щі Кучино (нині у складі м. Желєзнодорожний Моск. обл.). 1918 ініціював створення побл. Москви Центр. аерогідродинам. інституту (нині м. Жуковський), 1919 — Моск. авіац. технікуму (від 1920 — Інститут інж. Червоного повітр. флоту, де Ж. відтоді був ректором, від 1925 — Військ. повітр. академія, від 1998 — Військ. авіац. тех. університет), яким згодом присвоєне ім’я Ж. Засн. теор. й експерим. аеродинаміки; відкрив принцип утворення підйом. сили крила, механізм гідравл. удару, траєкторії при різних умовах руху повітря; теоретично довів можливість виконання «мертвої петлі»; сформулював закон розподілу швидкостей лопаті гвинта; заклав основи аеродинам. розрахунку динам. стійкості та міцності літака; першим у Росії розпочав дослідж. у галузі теорії бомбометання. 1920 встановлено щорічну премію ім. Ж. за кращі праці з математики й механіки, 1947 — дві щорічні премії за кращі роботи з теорії авіації із врученням золотої і сріб. медалей. 1978 його ім’я присвоєно Нац. аерокосміч. університету «Харків. авіац. інститут».
Додаткові відомості
- Основні праці
- Теоретична механіка. Ч. 2. Х.; К., 1932; Полное собрание сочинений. Т. 1–9. Москва; Ленинград, 1935–37; Собрание сочинений. Т. 1–7. Москва; Ленинград, 1948–50.
Рекомендована література
- Лейбензон Л. С. Николай Егорович Жуковский. Москва; Ленинград, 1947;
- Космодемьянский А. А. Н. Е. Жуковский. Москва, 1969.
Завантажити статтю
