ЖУРАВЕ́ЛЬ Петро Олексі­йович (05. 01. 1901, с. Ган­нівка, нині Петрів. р-ну Кіровогр. обл. — 1976, Дні­пропетровськ) — гідробіо­лог. Доктор біо­логічних наук (1951), професор (1952). Закін. Дні­проп. ІНО (1926), де від­тоді й працював (нині Дні­проп. університет): в Ін­ституті соц. вихова­н­ня, від 1933 — науковий спів­робітник, згодом — завідувач від­ділу зообентосу Дні­проп. н.-д. гідробіол. станції, 1944–47 — за­ступник директора, 1947–67 — директор, від 1967 — завідувач від­ділу заг. та екс­перим. гідробіо­логії НДІ гідробіо­логії, водночас від 1952 — професор кафедри гідробіо­логії, 1970–75 — зоології, за сумісництвом — консультант каф. іхтіології та гідробіо­логії; під час 2-ї світової війни — у Фармацевт. ін­ституті у м. Пʼятигорськ (Ставроп. краю, РФ) і Семипалатинськ (Казах­стан). 1944 організував гідробіол. екс­педицію з ви­вче­н­ня порожистих ділянок Дні­пра й Самари. Наукові дослідже­н­ня: комплексне гідробіол. і рибогосп. ви­вче­н­ня природ. та штуч. водойм степ. зони України й Криму, збагаче­н­ня прісних рибо­пром. водойм природ. харч. ресурсами для риб, корм. база рибної промисловості, сан. та тех. гідробіо­логія. Очолював широкомас­штабні роботи з акліматизації у водо­ймах різних зон СРСР водних без­хребетних лиман­но-ка­спій. типу, які є високопоживним кормом для риб. Автор праці «Як збагатити корм для риб у прісних водо­ймах» (Дн., 1957).