Егалітаризм

ЕГАЛІТАРИ́ЗМ (від франц. égalité – рівність) – принцип організації соціальних відносин у державі та суспільстві на засадах рівного економічного, передусім майнового, стану громадян. Такого стану, на думку прихильників Е., можна досягнути завдяки рівності у розподілі сукуп. багатства і прибутку. Егалітарні принципи побудови соц. відносин і організації сусп. життя по-різному тлумачили у тих чи ін. ідеол. системах, політол. та соціол. ученнях. Утопіч. і вульгар. соціалізм (комунізм) у різні часи історії розглядав ці принципи як такі, що вимагали зрівнял. відносин, абсолют. майнової рівності громадян, яка має бути впроваджена або шляхом рівного розподілу землі та засобів виробництва між усіма чл. суспільства чи певної спільноти (дрібнобурж. соціалізм), або шляхом спіл. володіння засобами виробництва й отримання рівної спожив. частки сукуп. продукту користування (т. зв. казармен. комунізм). Усі спроби побудови сусп. ладу на зазнач. принципах довели їх повну безпорадність. Зрівняльність не завжди безпідставна: вона може мати (і мала в історії) сенс у двох випадках. По-перше, зрівнял. відносини в первіснообщин. утвореннях зумовлювалися украй низьким станом виробництва, його продуктив. сил, фактич. відсутністю найнеобхіднішого продукту. По-друге, такі відносини можуть скластися у критич., мобілізац. ситуаціях, коли виникає гостра проблема врятування суспільства, країни шляхом зрівнял. розподілу спожив. продукту (під час воєн, подолання катастроф. наслідків руйнівних природ. чи соц. явищ та ін.). Е. не тотожний рівності як такій. Рівність громадян перед законом (рівноправність) не є соц. рівністю, і коли свого часу, долаючи феод. порядки, бурж. ідеологи висували гасла свободи, рівності й братерства, маючи на увазі передусім рівність людей перед «природ. законом», право кожної людини на самореалізацію відповідно до своїх здібностей і потенцій. Автентич. марксизм ніколи не проголошував ідей і не стверджував концепцію абсолют. рівності людей, а тим більше облудливої зрівнялівки. Він наголошував на тому, що рівність як соц. категорія означає рівне ставлення людей до засобів виробництва як до власності; вважав неможливими відносини соц. рівності за умов соціалізму як нерозвиненої фази комуніст. формації; вбачав відмінність між рівністю соц. умов існування та розвитку людей і нерівністю їх за здібностями, талантами й можливостями. Спотворення цих принцип. положень при передчас. або волюнтарист. спробах впровадження соціалізму, як засвідчив істор. досвід, призвело до заг. зрівнялівки, знеособлення особистості, зниження соц. активності.

Є. І. Суїменко

Читати у файлі PDF