Кузьменко Лариса

КУЗЬМЕ́НКО Лариса (23. 01. 1956, Торонто) – композитор, піаністка, диригент, педагог. Дружина Г. Кулеші. Дійсний член Канад. асоціації жінок-композиторів. Член Канад. ліги композиторів. Закін. Торонт. університет (кл. композиції О. Моравеця, В. Бучинського, 1979, 1981; теорії музики – Е. Лауфера, Л. Клайна; диригування – В. Фелдбріна), Королів. муз. консерваторію у Торонто (1972; кл. теорії і композиції С. Доліна, фортепіано – К. Гаррісона й К. Пула). Від 1978 – викладач фортепіано Провінц. консерваторії; від 1981 – Королів. муз. консерваторії (і композиції); 1989 – Університету (і теорії та історії музики; усі – Торонто); диригент хору Космополітен Опера (1979), майстерні Шекспірів. фестивалю у м. Стратфорд (провінція Онтаріо, 1982).

Тв.: для симф. оркестру – «Мара» (1976; 1986); для фортепіано – Концерт (1981–82); для фортепіано і духових – «Рух» (1981); вокал.-інструм. – Елегія для сопрано, флейти, вібрафона та арфи (1978–79); для сопрано, флейти та фортепіано – Ноктюрн і Танець (1980); для струн. оркестру – Молитва (1993); для альт. саксофона й ударних – «Імпровізація» (1981); квінтет для мідних інструментів – «Тарабарщина» (1982); для кларнета й фортепіано – «Містерія» (1976); для вібрафона, маримби та камер. оркестру – Концертино (1986–87); для духового оркестру – «Ритуал» (1978), Фантазія (1981); для флейта і кларнета – «Пропорції» (1977); для віолончелі і фортепіано – Соната (1992); для органа – «Атлантік» (1992); п’єси для фортепіано – «Елегія» (1974), «Маленька сюїта» (1982), «Сріблясті птахи» (1977); хори «Україна» (1978), «Молитва» (сл. Б.-І. Антонича, 1988), «Душі померлих» (сл. Е. По, 1991); для сопрано й фортепіано – «Три пісні» (1980), «Фауст», «Пісня кохання» (обидва – 1985), а також «Piano Concerto» (2011), «Rhapsody» (2012), «Gloria» (2014).

Літ.: Дувирак Д. Музыка украинского зарубежья // Сов. музыка. 1991. № 10.

Ю. Б. Ковалів

Основні твори

для симф. оркестру – «Мара» (1976; 1986); для фортепіано – Концерт (1981–82); для фортепіано і духових – «Рух» (1981); вокал.-інструм. – Елегія для сопрано, флейти, вібрафона та арфи (1978–79); для сопрано, флейти та фортепіано – Ноктюрн і Танець (1980); для струн. оркестру – Молитва (1993); для альт. саксофона й ударних – «Імпровізація» (1981); квінтет для мідних інструментів – «Тарабарщина» (1982); для кларнета й фортепіано – «Містерія» (1976); для вібрафона, маримби та камер. оркестру – Концертино (1986–87); для духового оркестру – «Ритуал» (1978), Фантазія (1981); для флейта і кларнета – «Пропорції» (1977); для віолончелі і фортепіано – Соната (1992); для органа – «Атлантік» (1992); п’єси для фортепіано – «Елегія» (1974), «Маленька сюїта» (1982), «Сріблясті птахи» (1977); хори «Україна» (1978), «Молитва» (сл. Б.-І. Антонича, 1988), «Душі померлих» (сл. Е. По, 1991); для сопрано й фортепіано – «Три пісні» (1980), «Фауст», «Пісня кохання» (обидва – 1985), а також «Piano Concerto» (2011), «Rhapsody» (2012), «Gloria» (2014).

Рекомендована література