Розмір шрифту

A

Екогуманізм

ЕКОГУМАНІ́ЗМ (від еко… і гуманізм) — одна з форм гуманізму, що ви­вчає тенденції еволюції соціо­природних систем, подальшу долю людства, існува­н­ня цивілізації та критерії її про­гресу, виклики глобалізації та засади збалансованого роз­витку. Необхідність роз­робле­н­ня концепції Е. випливає з усві­домле­н­ня взаємоповʼязаності екол. та гуманітар. криз, її мета — досягне­н­ня гармонії між людиною та природою, су­спільством і довкі­л­лям, об­ґрунтува­н­ня важливості зміни морал.-цін­ніс. орієнтирів у ставлен­ні до природи і довкі­л­ля, роз­шире­н­ня меж традиц. етики та включе­н­ня природи і довкі­л­ля до сфери етич. і гуманіст. досліджень. Практ. аспект Е. полягає в мобілізації духов. потенціалу людства та реалізації заходів зі збереже­н­ня життя на Землі й власного буття.

Гуманіст. аспекти взаємодії людини і природи, су­спільства та довкі­л­ля здавна цікавили людство і ставали темою філос. роз­думів у різні істор. епохи. Найбільше спроб осмисле­н­ня основ людського буття та взаємин людини і природи, пере­оцінки засад роз­витку й про­гресу тощо припало на 20 ст. Серед них — етика життя (А. Швайцер) та етика землі (О. Леопольд), вче­н­ня про ноо­сферу (П. Тейяр де Шарден, В. Вернадський), глибин­на екологія (А. Наесс), гіпотеза Геї (Дж. Левлок), принцип біо­філії (Е. Вілсон, С. Келерт), парадигма спільносвіту (К. Майєр-Абіх), концепція коеволюції (М. Моїсеєв), принцип від­повід­альності (Г. Йонас) та принцип надії (Е. Блох). Знач. внесок у формува­н­ня засад Е. належить фундаторам Рим. клубу (Б. Гаврилишин, Р. Діес-Гохлайтнер, А. Кінґ, Д. Медоуз, М. Мес­серович, Е. Пестель, А. Печ­чеї, Дж. Фор­рестер, Б. Шнайдер) та послідовникам їхніх ідей. Важливими етапами пере­веде­н­ня основ Е. у політ.-правову площину стали концепція збалансованого (сталого) роз­витку (Ґ. Брундтланд, 1987), Конф. ООН з довкі­л­ля та роз­витку (Ріо-де-Жанейро, 1992) й ухвалені на ній документи, Світ. саміт зі сталого (збалансованого) роз­витку (Йоган­несбурґ, 2002), а також Зав­да­н­ня роз­витку тисячолі­т­тя, затв. ГА ООН 2000, що охоплюють 8 ключових питань, які по­стали перед людством на межі тисячоліть: подола­н­ня абсолют. бідності й голоду, забезпече­н­ня заг. початк. освіти, сприя­н­ня ґендер. рівності та збільше­н­ня ролі жінок, скороче­н­ня дит. смертності, покраще­н­ня материн. здоровʼя, боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та ін. захворюва­н­нями, досягне­н­ня екол. збалансованості, роз­шире­н­ня між­нар. партнерства заради роз­витку. Від успіху в пошуках адекват. від­повід­ей на ці пита­н­ня залежатиме майбутнє нашої планети, глобал. довкі­л­ля, всіх людей. У теор.-філос. аспекті концепція Е. певною мірою знімає суперечність в опозиції антропоцентризм–екоцентризм, котра має давні філос. традиції й глибоко вкорінена в культурі, міфології, ментальності. Прикладом Е. може бути голістська парадигма спільносвіту, за­пропонована нім. філософом К. Майєр-Абіхом, згідно з якою людина — це частина природи, а культура є людським внеском в історію природи. Таким чином, людина урізноманітнює, збагачує світ природи і, від­повід­но, посідає особливе місце в ньому. Парадигма спільносвіту охоплює як сферу людського буття, так і сферу докла­да­н­ня людських пі­знав. і пере­творювал. сил, здібностей, прагнень. Екогуманіст. зміст цієї парадигми полягає в наголошуван­ні на необхідності неруйнів. характеру людських сил, які мають бути доповнені охорон. діями, спрямованими на збереже­н­ня сталості й цілісності світу, його глибин. першооснов, без яких стає неможливим життя як найвища цін­ність гуманізму.

В Україні вагомий внесок у дослідж. про­блем Е., гуманіст. змісту сучас. природн.-наук. дослідж., напрямів і течій екофілософії та філософії освіти, екол. та біол. етики зробили спів­роб. Ін­ституту філософії НАНУ (Київ), зокрема М. Булатов, Ф. Канак, М. Кисельов, С. Кримський, В. Табачковський, С. Грабовський, К. Зарубицький, Т. Гардашук.

Літ.: Єрмоленко А. М. Екологічна етика: про­блеми об­ґрунтува­н­ня // Практ. філософія. 2003. № 2–3; Маєр-Абіх К. М. Пов­ста­н­ня на захист природи: від довкі­л­ля до спільносвіту / Пер. з нім. К., 2004; Гардашук Т. В. Концептуальні параметри екологізму. К., 2005; Екологічні виміри глобалізації. К., 2006.

Т. В. Гардашук

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2009
Том ЕСУ:
9
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
18663
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
80
сьогодні:
1
Бібліографічний опис:

Екогуманізм / Т. В. Гардашук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-18663.

Ekohumanizm / T. V. Hardashuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2009. – Available at: https://esu.com.ua/article-18663.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору