Економіка будівництва

ЕКОНО́МІКА БУДІВНИ́ЦТВА  — система спеціальних наукових знань про форми і особливості прояву загальних економічних законів у капітальному будівництві як галузі народного господарства. Е. б., що остаточно сформувалася як самост. наука після 2-ї світової війни, досліджує особливості дії екон. законів у виробництві, шляхи підвищення його ефективності, розробляє екон. підґрунтя буд. проектування, методи підвищення соц.-екон. ефекту й зниження вартості будівництва та ін. Вона розвивається у тісному взаємозв’язку з економічною теорією, спец. екон. дисциплінами й науками, що вивчають проблеми будівництва та буд. виробництва.

Економіка буд. підприємства  — наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах. Буд. виробництво є осн. ланкою інвестиц. циклу в системі буд. галузі. У сфері капітал. будівництва прямо чи опосередковано задіяні різні галузі нац. економіки, які забезпечують будівництво металом і металоконструкціями, цементом, лісоматеріалами, буд. машинами, транспортом, пальним і енергет. ресурсами. У буд-ві використовують 50 % продукції промисловості буд. матеріалів, бл. 18 % металопрокату, 40 % пиломатеріалів, понад 10 % продукції маш.-буд. промисловості. Для перевезення буд. матеріалів, конструкцій і техніки використовують майже всі види транспорту (автомоб., залізнич., річк., мор. і повітр.). Розмір транспорт. витрат на будівництво сягає 20 %. За обсягом виробленої продукції і кількістю зайнятих людських ресурсів на буд. галузь припадає десята частина економіки країни. У процесі створення осн. фондів у вигляді готових до експлуатації будівель, споруд та їх комплексів беруть участь робітн. кадри, які застосовують знаряддя праці та матеріали. Наслідком взаємодії гол. елементів буд. процесу є кінц. буд. продукція. У буд. процесі виокремлюють три етапи: підготовка будівництва — тех.-екон. дослідж. доцільності будівництва об’єкта, його проектування й інж.-тех. підготовка до будівництва; власне будівництво; реалізація буд. продукції — введення закінчених будівництвом об’єктів у експлуатацію і передача їх замовнику. Трьом етапам буд. процесу відповідають три стадії кругообігу капітал. вкладень: виробництво як продуктивна форма створення осн. фондів; реалізація як форма перетворення буд. продукції в осн. фонди; підготовка наступ. циклу відтворення з метою черг. перетворення грош. фондів у продуктивні. Чим більший ступ. взаємодії всіх елементів буд. процесу в часі й просторі, тим вища екон. ефективність будівництва. У тех.-екон. відношенні будівництво як галузь матеріал. виробництва значно відрізняється від ін. галузей нар. господарства, що зумовлено особл. характером продукції будівництва, умовами вкладення грош. коштів, їх освоєння і повернення, методами організації і упр. буд. процесом, технологією буд. виробництва. Особливості буд. виробництва: нерухомість і територ. закріпленість буд. продукції (об’єктів) спочатку в період створення, а згодом і в період експлуатації; рухливість знарядь праці та робітників, які постійно переміщуються по фронту робіт; тривалість вироб., а отже, й інвестиц. циклів; залежність будівництва від природно-клімат. впливу довкілля; своєрідна форма спеціалізації з відокремленням осн. знарядь праці від виконавців; специфічні форми кооперації, коли в одного генпідрядника є декілька субпідрядників зі своїми приват. цілями і завданнями. У прямій залежності від тех.-екон. особливостей перебуває специфічність системи розрахунків за буд. продукцію.

Завантажити статтю