Жаров Петро Васильович
ЖА́РОВ Петро Васильович (12(25). 05. 1915, Вінниця — 13. 02. 1970, Київ) — живописець і педагог. Член СХУ (1944). Навч. 1931–34 у Г. Світлицького, за кін. Київ. худож. інститут (1941; майстерня О. Шовкуненка). Працював 1944–70 викл. Київ. худож. школи ім. Т. Шевченка. Учасник респ. (від 1944), всесоюз. (від 1946) мистецьких виставок. Основна галузь — станк. живопис. Для творчості Ж. у руслі укр. рад. живопису 1940–50-х рр. характерне звернення до військ.-патріот. тематики, плакатна наочність образів, загострений драматизм, широка манера. Крім картин на сюжети з історії Давньої Русі («Набат (Татарська навала на Русь)», 1941; «На сполох», 1959), 2-ї світової війни («Німецькі ночі в Києві», 1944; «Заборонена зона», 1945; «За “язиком”», 1948), створював пейзажі («Ріг Успенського собору», 1944; «Теплий зимовий день», 1945; «Лавра. Руїни Успенського собору», 1946; «Українська ніч», 1950; «Осіння пісня», 1958; серія «Лаврські етюди», 1945–46), портрети («Герой Радянського Союзу Т. Сластихін», 1944), сцени з рад. побуту («У класі», 1947; «Із клубу», 1963; «Після репетиції в клубі», 1968) і темат. полотна («Втеча із заслання Й. Сталіна», 1949; «Осіння пісня. П. Чайковський», 1958; «На рідній землі», 1961); панно — «Панфіловці», «Парашутний десант», «Партизани в лісі», «Відпочинок партизан» (усі — 1944); а також ікони, розписував церкви. Серед учнів — В. Виродова-Готьє, Г. Городнічева, О. Лопухов, І. Чамата.
Фотоілюстрації
.jpg)
Людина 
