Дунайська військова флотилія

ДУНА́ЙСЬКА ВІЙСЬКО́ВА ФЛОТИ́ЛІЯ — формува­н­ня російського і радянського ВМФ. Вперше створ. 1771 під час рос.-турец. війни 1768–74 під на­звою Лиман. гребна флотилія. У ході рос.-турец. війни 1787–91 діяла (від грудня 1790) як Чорномор. гребна флотилія, рос.-турец. воєн 19 ст. — Дунай. гребна флотилія та Дунай. військ. флот. 1879 її судна уві­йшли до складу Чорномор. флотилії (частину з них пере­дано Болгарії). Під час 1-ї світової війни на Дунаї організов. спец. зʼ­єд­на­н­ня рос. Чорномор. флоту — Екс­педиція особл. при­значе­н­ня — із зав­да­н­ням під­тримувати війська союзників Росії у боротьбі проти австро-угор. річк. флотилії та сухопут. військ держав Тро­їстого союзу. Екс­педиція надала значну допомогу Сербії, особливо восени 1914. У листопаді 1917 більшовики викори­стали її судна для встановле­н­ня рад. влади на тер. Бес­сарабії, у березні 1918 вони були захоплені в Одесі австро-нім. військами. Від­новлена 1940, входила до складу Чорномор. флоту. Гол. база — м. Ізмаїл, нині Одес. обл., від липня 1941 — Миколаїв. Їй пере­дано частину суден роз­формов. Дні­провської військової флотилії. Влітку–восени 1941 Д. в. ф. брала участь в оборон. боях у бас. Дунаю, Пд. Бугу, Дні­пра, побл. берегів Керчен. протоки. У листопаді 1941 роз­формована, її судна пере­дані до складу Азовської військової флотилії. Знову сформована у квітні 1944, коли рад. війська ви­йшли до Дністра. У взаємодії з під­роз­ділами 2-го і 3-го Укр. фронтів 1944–45 взяла участь у Яс­сько-Кишинів., Белґрад., Будапешт., Віден. на­ступал. операціях. Нагородж. орденами Червоного Прапора, Нахімова, Кутузова. Взаємодіючи з сухопут. частинами, судна Д. в. ф. про­йшли з боями понад 2 тис. км, зне­шкодили 600 мін, за­вдали знач. втрат противнику. Командували Д. в. ф. остан­нього формува­н­ня контр-адмірали С. Горшков (травень–грудень 1944) і Г. Холостяков (від грудня 1944 до кінця війни). Після війни на базі Д. в. ф. створ. бригаду річк. кораблів, під­порядк. Чорномор. флоту. 1995 її кораблі уві­йшли до мор. частин Прикордон. військ України.

Завантажити статтю