Дніпровська військова флотилія
ДНІПРО́ВСЬКА ВІЙСЬКО́ВА ФЛОТИ́ЛІЯ — формування радянського ВМФ. Вперше створ. у березні 1919 в Києві у складі 19-ти бойових і допоміж. суден, зведених у 3 бригади (в серпні 1919 сформовано 4-у). Від квітня 1919 вела бої із загонами отаманів Д. Зеленого, Д. Струка й ін., брала участь у придушенні повстання отамана М. Григор’єва, обороні Києва під час наступу ЗС Пд. Росії та військ Директорії УНР. У травні 1919 підпорядк. Упр. військ. сполучень Укр. фронту, а після його розформування у червні 1919 — 12-й армії. 27 серпня 1919 флотилію передано у відання командування Мор. силами РСФРР, до її складу увійшла Прип’ят. флотилія. Наприкінці вересня 1919 флотилію складали 77 суден; бойові кораблі були зведені в 2 дивізіони (1-й у складі 10-ти канонер. човнів, 2-й — 11-ти суден). У жовтні 1919 її кораблі вели бої з білогвард. флотилією, яка намагалася висадити десант у тил 58-ї стрілец. дивізії. На поч. травня 1920, при підході польс. військ до Києва, розділена на 3 загони: Березин., Созький (Пн. група суден, база у м. Гомель, нині Білорусь) і Пд. (база у м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ). До її складу входило 40 суден, десант. загін, гідроавіазагін, служба зв’язку та ін. підрозділи. 2 червня 1920 судна Пн. групи здійснили прорив у р-ні Лоєва (нині місто у Білорусі) й забезпечили переправу частин 12-ї армії та успіш. наступ на Київ, зайнятий польс. військами. Судна Пд. групи 10 червня 1920 прорвалися через укріплення побл. с. Трипілля (нині Обухів. р-ну Київ. обл.) й підійшли до Києва. За успішні дії у Київ. наступал. операції 7 із них нагородж. Почес. рев. червоним прапором. Д. в. ф. розформована за наказом Реввійськради РСФРР від 22 грудня 1920. У різні часи флотилією командували А. Полупанов, П. Смирнов, Б. Корсак, М. Степанов. Відновлена 1931 на базі загону кораблів, який існував від 1925. У 1940 на базі Д. в. ф. утворено Дунайську військову флотилію й Пінську військ. флотилію. Знову створ. у вересні 1943 на базі кораблів Волз. військ. флотилії. За бойові дії у роки 2-ї світової війни нагородж. орденами Червоного Прапора (1944) і Ушакова 1-го ступеня (1945). Після закінчення війни розформована.
Рекомендована література
- Лисенко А. С. Днепровская военная флотилия в годы иностранной военной интервенции и гражданской войны. К., 1971;
- История Киева. Т. 3, кн. 1. К., 1985;
- Лисенко О. С. Моряки дніпровської флотилії в боях за Берлін // Зб. наук. пр. Нац. академії оборони України. К., 2003. № 6.
Завантажити статтю
