Крохмале-патокова промисловість

КРОХМА́ЛЕ-ПА́ТОКОВА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ – галузь харчової промисловості, підприємства якої виготовляють крохмаль та крохмалепродукти. Осн. сировина — картопля, кукурудза і пшениця, крім того, в ін. країнах використовують тапіоку, сорго, рис та ін. злак. культури. Найефективніший вид сировини — кукурудза, вміст крохмалю в якій становить 69–73 %, високу цінність мають побічні продукти перероблення: кукурудз. олія, глютен. В Україні на крохмаль та крохмалепродукти переробляють кукурудзу і картоплю. Осн. продукція К.-п. п. — крохмал. патока, глюкоза, сиропи різного вуглевод. складу (глюкозно-фруктозні, глюкозні, мальтозні), декстрин та модифіков. види крохмалю. Їх використовують у харч., текстил., папер., буд., хім. та ін. галузях промисловості, а також у фармації. На тех. цілі йде понад 70 % виробленого крохмалю. Картопл. крохмаль використовують як харч. продукт. Вироб-во крохмалю з пшениці відоме з давніх часів. У 17 ст. у зв’язку з поширенням у Європі культури картоплі виникло виробництво крохмалю з неї. Крохмал. патоку вперше одержано на поч. 19 ст. після відкриття (1811) рос. академік К. Кірхгофом способу перетворення крохмалю на глюкозу за допомогою сірчаної кислоти. 1812 уведено в дію 2 паток. заводи — у Росії (Ярослав. губ.) та Німеччині. 1842 розпочато виробництво кукурудз. крохмалю, що найбільшого поширення набуло у США. Напередодні 1-ї світової війни у Рос. імперії діяли 186 цензових крохмале-паток. підприємств, обсяги виробництва становили 35 тис. т крохмалю і 110 тис. т патоки. В Україні після більшов. перевороту 1917 більшість дріб. кустар. крохмал. заводів закрито, решту реконструйовано, збільшено їхні потужності. Осн. вироб. фонди К.-п. п. УРСР зросли 1940 у порівнянні із 1928 у 6,9 раза. Тоді діяло 11 підприємств; випуск продукції становив: крохмалю — 9 тис. т, патоки — 2,3 тис. т. У результаті руйнувань, яких зазнала К.-п. п. УРСР під час 2-ї світової війни, виробництво крохмалю у 1945 зменшилося до 1 тис. т, патоки — до 0,5 тис. т. У післявоєнні роки, поряд із відбудовою, велику увагу приділяли реконструкції і розширенню підприємств галузі та впровадженню нової техніки. Знач. розвитку у країні набуло кукурудзокрохмале-паток. виробництво, внаслідок чого питома вага крохмалепродуктів з кукурудзи зросла від 0,8 % (1912) до 54 % (1965). У 1960 введено в дію Дніпровський крохмале-патоковий комбінат (смт Дніпровське Верхньодніпров. р-ну Дніпроп. обл.), найпотужніше на той час у СРСР і нині в Україні підприємство з перероблення кукурудзи на крохмаль, крохмал. патоку та глюкозу (обладнання комбінату дозволяє переробляти бл. 1000 т зерна кукурудзи щодоби на крохмаль, крохмал. патоку, глюкозу, глюкозні та мальтозні сиропи). 1968 у СРСР виготовлено 279 тис. т крохмалю і 320 тис. т патоки, за обсягами виробництва крохмалепродуктів він займав 1-е м. у Європі та 2-е у світі (після США). 1969 в Україні діяло 15 підприємств К.-п. п., а також цехи з виробництва крохмалю на підприємствах харчової промисловості та Укоопспілки (вироблено 30,5 тис. т крохмалю, 82,9 тис. т патоки, 11,1 тис. т кристаліч. глюкози). В УРСР випускалося 25 % заг.-союз. вироб-ва крохмалепродуктів. 1988 виготовлено 63,0 тис. т сухого крохмалю, 115,6 тис. т крохмал. патоки, 19,2 тис. т глюкози; діяли 18 підприємств галузі, 17 з них із перероблення картоплі на крохмаль, та окремі цехи на підприємствах спирт. промисловості і спожив. кооперації. Найбільші потужності з виробництва картопл. крохмалю були зосереджені у Черніг. та Житомир. областях. На поч. 1990-х рр. відсутність зваженої екон. політики та заходів щодо захисту вітчизн. виробника призвели до мас. скорочення виробництва. У серед. 1990-х рр. на багатьох підприємствах галузі відбулася зміна форми власності з держ. на приватну, а залучення іноз. інвестицій сприяло відродженню галузі. Підпр-ва переоснащено, розширено асортимент продукції. Нині серед відомих виробників крохмалепродуктів — приватне багатопрофільне підприємство «Вимал» (випускає картопл. крохмаль, желеутворюв., фосфатні, ацетатні крохмалі та декстрин; від 2012 після капітал. модернізації вироб. потуж. зросла до 600 т перероблення картоплі щодоби), приватне підприємство «Левона» (обидва — Чернігів; пшенич. та картопл. крохмаль, декстрин, модифіков. види крохмалю, набухаюче борошно, різні види клею; продуктивність бл. 200 т перероблення картоплі щодоби), ТОВ «Крохмалепродукти України» (с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.; картопл. крохмаль). 2006 введено в дiю нове потужне підприємство з перероблення зерна кукурудзи ЗАТ «Інтеркорн корн просессінг індастрі» (Дніпропетровськ) потуж. понад 400 т зерна кукурудзи щодоби (виготовляє кукурудз. крохмаль, крохмал. патоку та глюкозно-фруктозні сиропи). З цього часу в країні налагоджено виробництво глюкозно-фруктоз. сиропів, які здатні повністю замінити цукор у багатьох харч. продуктах. 2013 компанією «Укрселко» введено в експлуатацію 2 потужні сучасні підприємства з перероблення картоплі та виготовлення крохмалю з неї — Товстеньків. та Самолусків. крохмал. заводи. Наукові дослідження та підготовка фахівців у галузі крохмале-паток. виробництва проводяться на єдиній в Україні каф. технології цукру та підготовки води Нац. університету харч. технологій (Київ). Серед відомих вчених галузі — М. Архипович, Л. Бобрівник, А. Ліпєц, В. Петрушевський, Н. Штангеєва.

Літ.: Технология крахмала и крахмалопродуктов. Москва, 1981; Гулюк Н. Г., Жушман А. И., Ладур Т. А., Штыркова Е. А. Крахмал и крахмалопродукты. Москва, 1985; Андреев Н. Р. Основы производства нативных крахмалов. Москва, 2001; Ліпєц А. А. Технологія крохмалю та крохмалепродуктів. К., 2003; Грабовська О. В., Штангеєва Н. І. Сучасний стан та основні напрямки розвитку крохмале-патокової промисловості України // Цукор України. 2004. № 3–4; Грабовська О. В., Штангеєва Н. І., Українець А. І., Майданець О. М. Удосконалення технологічних процесів виробництва крохмалепродуктів // Там само. 2005. № 5; Олянська С. П., Грабовська О. В., Чагайда А. О. Нарис з історії розвитку цукрової промисловості України і створення навчального закладу для підготовки технологів, хіміків та майстрів цукрового виробництва // Там само. 2014. № 4.

О. В. Грабовська