Крохмале-патокова промисловість
КРОХМА́ЛЕ-ПА́ТОКОВА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь харчової промисловості, підприємства якої виготовляють крохмаль та крохмалепродукти. Основна сировина — картопля, кукурудза і пшениця, крім того, в інших країнах використовують тапіоку, сорго, рис та ін. злакові культури. Найефективніший вид сировини — кукурудза, вміст крохмалю в якій становить 69–73 %, високу цінність мають побічні продукти перероблення: кукурудзяна олія, глютен. В Україні на крохмаль та крохмалепродукти переробляють кукурудзу і картоплю. Основна продукція крохмале-патокової промисловості — крохмальна патока, глюкоза, сиропи різного вуглеводного складу (глюкозно-фруктозні, глюкозні, мальтозні), декстрин та модифіковані види крохмалю. Їх використовують у харчовій, текстильній, паперовій, будівельній, хімічній та ін. галузях промисловості, а також у фармації. На технічні цілі йде понад 70 % виробленого крохмалю. Картопляний крохмаль використовують як харчовий продукт. Виробництво крохмалю з пшениці відоме з давніх часів. У 17 ст. у звʼязку з поширенням у Європі культури картоплі виникло виробництво крохмалю з неї. Крохмальну патоку вперше одержано на початку 19 ст. після відкриття (1811) російським академіком К. Кірхгофом способу перетворення крохмалю на глюкозу за допомогою сірчаної кислоти. 1812 уведено в дію 2 патокові заводи — у Росії (Ярославська губернія) та Німеччині. 1842 розпочато виробництво кукурудзяного крохмалю, що найбільшого поширення набуло у США. Напередодні 1-ї світової війни у Російській імперії діяли 186 цензових крохмале-патокових підприємств, обсяги виробництва становили 35 тис. тонн крохмалю і 110 тис. тонн патоки. В Україні після більшовицького перевороту 1917 більшість дрібних кустарних крохмальних заводів закрито, решту реконструйовано, збільшено їхні потужності. Основні виробничі фонди крохмале-патокової промисловості УРСР зросли 1940 у порівнянні із 1928 у 6,9 раза. Тоді діяло 11 підприємств; випуск продукції становив: крохмалю — 9 тис. т, патоки — 2,3 тис. т. У результаті руйнувань, яких зазнала крохмале-патокова промисловість УРСР під час 2-ї світової війни, виробництво крохмалю у 1945 зменшилося до 1 тис. т, патоки — до 0,5 тис. т. У післявоєнні роки, поряд із відбудовою, велику увагу приділяли реконструкції і розширенню підприємств галузі та впровадженню нової техніки. Значного розвитку у країні набуло кукурудзокрохмале-патокове виробництво, внаслідок чого питома вага крохмалепродуктів з кукурудзи зросла від 0,8 % (1912) до 54 % (1965). У 1960 введено в дію Дніпровський крохмале-патоковий комбінат (смт Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської обл.), найпотужніше на той час у СРСР і нині в Україні підприємство з перероблення кукурудзи на крохмаль, крохмальну патоку та глюкозу (обладнання комбінату дозволяє переробляти бл. 1000 т зерна кукурудзи щодоби на крохмаль, крохмальну патоку, глюкозу, глюкозні та мальтозні сиропи). 1968 у СРСР виготовлено 279 тис. т крохмалю і 320 тис. т патоки, за обсягами виробництва крохмалепродуктів він займав 1-е місце у Європі та 2-е у світі (після США). 1969 в Україні діяло 15 підприємств крохмале-патокової промисловості, а також цехи з виробництва крохмалю на підприємствах харчової промисловості та Укоопспілки (вироблено 30,5 тис. т крохмалю, 82,9 тис. т патоки, 11,1 тис. т кристалічної глюкози). В УРСР випускалося 25 % загальносоюзного виробництва крохмалепродуктів. 1988 виготовлено 63,0 тис. т сухого крохмалю, 115,6 тис. т крохмальної патоки, 19,2 тис. т глюкози; діяли 18 підприємств галузі, 17 з них із перероблення картоплі на крохмаль, та окремі цехи на підприємствах спиртової промисловості і споживчої кооперації. Найбільші потужності з виробництва картопляного крохмалю були зосереджені у Чернігівській та Житомирській областях. На початку 1990-х років відсутність зваженої економічної політики та заходів щодо захисту вітчизняного виробника призвели до масового скорочення виробництва. У середині 1990-х років на багатьох підприємствах галузі відбулася зміна форми власності з державної на приватну, а залучення іноземних інвестицій сприяло відродженню галузі. Підприємства переоснащено, розширено асортимент продукції. Нині серед відомих виробників крохмалепродуктів — приватне багатопрофільне підприємство «Вимал» (випускає картопляний крохмаль, желеутворювальні, фосфатні, ацетатні крохмалі та декстрин; від 2012 після капітальної модернізації виробнича потужність зросла до 600 т перероблення картоплі щодоби), приватне підприємство «Левона» (обидва — Чернігів; пшеничний та картопляний крохмаль, декстрин, модифіковані види крохмалю, набухаюче борошно, різні види клею; продуктивність бл. 200 т перероблення картоплі щодоби), ТОВ «Крохмалепродукти України» (с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської обл.; картопляний крохмаль). 2006 введено в дію нове потужне підприємство з перероблення зерна кукурудзи ЗАТ «Інтеркорн корн просессінг індастрі» (Дніпропетровськ) потужністю понад 400 т зерна кукурудзи щодоби (виготовляє кукурудзяний крохмаль, крохмальну патоку та глюкозно-фруктозні сиропи). З цього часу в країні налагоджено виробництво глюкозно-фруктозних сиропів, які здатні повністю замінити цукор у багатьох харчових продуктах. 2013 компанією «Укрселко» введено в експлуатацію 2 потужні сучасні підприємства з перероблення картоплі та виготовлення крохмалю з неї — Товстеньківський та Самолусківський крохмальні заводи. Наукові дослідження та підготовка фахівців у галузі крохмале-патокового виробництва проводяться на єдиній в Україні кафедрі технології цукру та підготовки води Національного університету харчових технологій (Київ). Серед відомих вчених галузі — М. Архипович, Л. Бобрівник, А. Ліпєц, В. Петрушевський, Н. Штангеєва.
