Єфименко Петро Савич

ЄФИ́МЕНКО Петро Савич (псевд.: Петро Одинець, Царедавенко; 14. 09. 1835, с. Великий Токмак Бердянського пов. Таврійської губ., нині м. Токмак Запорізької обл. — 07(20). 05. 1908, С.-Петербург) — громадський діяч, історик, етнограф. Чоловік Олександри, батько Петра і Тетяни Єфименків. Закінчив Катеринославську гімназію (нині Дніпропетровськ), навчався у Харківському (1855–58) і Московському (1858–59) університетах. За участь у діяльності Харківсько-Київського таємного товариства 1860 засланий до Пермської, наступного року переведений до Архангельської губ. Росії. Перебуваючи на засланні, розшукав на Соловецьких о-вах надмогильну плиту останнього кошового Запорозької Січі П. Калнишевського; вивчав історію промислів, вірувань, статистику та звичаєве право народів Північної Росії; друкував статті в «Архангельских губернских ведомостях» (1865–71). Після відбуття покарання 1873–76 працював секретарем у губернських статистичних комітетах у Воронежі та Самарі (Росія). 1877 переїхав до Чернігова, 1879 — до Харкова, де очолював статист. відділ повіт. земської управи, працював у губернському статистичному комітеті та відділенні Дворянського банку. Знайшов у Чернігові та перевіз до Харкова архів Малоросійської колегії, що став основою створення історичного архіву Харківського історико-філологічного товариства, членом якого він був.

Матеріали з етнографії, фольклору, історії та статистики України публікував у «КС», зокрема «Архив Малороссийской коллегии при Харьковском университете» (№ 1), «Последний писарь Войска Запорожского Глоба» (№ 8), «Ссыльные малороссияне в Архангельской губ. 1708–1802» (№ 9; усі — 1882), «Шпитали в Малороссии» (№ 4), «Упыри (Из истории народных верований)» (№ 6; обидві — 1883), «Могилы гетманцев в Лебедине» (1884, № 4), «Экономические заметки и материалы» (1888, № 4), «Русской старине» — «Калнишевский, последний кошевой Запорожской Сечи. 1691–1803» (1875, т. 14). Опублікував «Сборник малороссийских заклинаний» (Москва, 1874), готував до вид. «Харьковский календарь» (1884–87), редагував 1-й вип. «Харьковского сборника» (1887). Також вміщував статті в «Основі», «Черниговских губернских ведомостях», «Черниговском листке». Розробив етнографічні програми для збирання відомостей про нар. повір’я українців (1866), общинне землеволодіння (1878), селянського господарювання (1887), побут селян (1891); на замовлення Російського географічного товариства — програму по звичаєвому праву. У статті «К вопросу об украинском народничестве» («КС», 1906) розкритикував основні положення марксизму.

Завантажити статтю