Єфименко Петро Петрович

Визначення і загальна характеристика

ЄФИ́МЕНКО Петро Петрович (09(21). 11. 1884, Харків — 18. 04. 1969, Ленін­град, нині С.-Петербург) — археолог. Син Петра і Олександри, брат Тетяни Єфименків. Доктор історичних наук (1934, без захисту дис.), академік АН УРСР (1945). Державні нагороди СРСР. Почес. чл. Королів. антропол. ін­ституту Великої Британії та Ірландії (1943), Між­нар. союзу до­істориків (1958), Італ. ін­ституту до­історії й пра­історії у Флоренції (1960). Навч. у Харків. університеті (1904–06), звідки звільнений за причетність до студент. заворушень. Брав участь у 12-му (Харків, 1902) і 13-му (м. Катеринослав, нині Дні­пропетровськ, 1905) археол. зʼ­їздах. Від­значений премією ім. О. Потебні за під­готовку покажчика літ-ри з історії, археології та етно­графії Харків. губ. 1909 провів результативні роз­копки Мізин. стоянки на Чернігівщині. Закін. С.-Петербур. університет (1912). Знач. вплив на формува­н­ня Є. як науковця мав Ф. Вовк. Після закінче­н­ня Університету залишений на каф. антропології та гео­графії для під­готовки до професор. зва­н­ня. За успіхи у навч. нагородж. кругосвіт. подорож­жю: 1913–14 ви­вчав археол. і етногр. колекції в музеях Франції, Великої Британії, Німеч­чини, Швейцарії, Італії, Греції, Єгипту, Сомалі, Індії, Китаю, Японії. Після поверне­н­ня 1915 обраний чл. рос. археол., антропол. і геогр. т-в. 1915–23 працював у Держ. істор. музеї (Москва); 1923–41 — у Ермітажі, Музеї антропології та етно­графії, Ленінгр. від­діл. Ін­ституту матеріал. культури АН СРСР; 1941–45 — в евакуації на Поволжі; 1945–54 — директор Ін­ституту археології АН УРСР (Київ). Керував роз­копками палеоліт. стоянок в УРСР і РФ. Вперше узагальнив історію первіс. су­спільства, удосконалив методику роз­копок палеоліт. стоянок, роз­робив метод стратигр. аналізу могильників, за­пропонував періодизацію памʼяток палеоліту на тер. СРСР. Під його керівництвом написана колективна праця «Нариси стародавньої історії Української РСР» (К., 1957). Гол. ред. період. вид. «Археологія» (від 1947), «Археологічні памʼятки УРСР» (від 1949), «Краткие сообщения Ин­ститута археологии» (від 1952). Серед учнів — В. Довженок, Д. Телегін, О. Тереножкін, І. Шовкопляс.

Пр.: Камен­ные орудия палеолитической стоянки в с. Мезине Черниговской губернии // Ежегодник Рус­ского археол. об-ва при С.-Петербур. університете. 1913. Т. 4; Рязанские могильники: опыт культурно-страти­графического анализа могильников мас­сового типа // Мат. по этно­графии. Ленин­град, 1926. Вып. 1; Значение женщины в ориньякскую эпоху // Изв. Гос. академии истории материал. культуры. 1931. Т. 11, вып. 3–4; Дородовое общество. Очерки по истории первобытно-ком­мунистического общества. Москва; Ленин­град, 1934; Древнерус­ские поселения на Дону. Москва; Ленин­град, 1948 (спів­автор); Первобытное общество. Очерки по истории палеолитического времени. 3-е изд. К., 1953; Про періодизацію пізнього палеоліту Східної Європи // Археологія. 1957. Т. 10; Костенки І. Москва; Ленин­град, 1958; Абашевская культура в Поволжье // Абашев. культура в Среднем Поволжье. Москва, 1961 (спів­автор).

Літ.: Борисковский П. И. К 80-летию Петра Петровича Ефименко // СА. 1964. № 4; Франко О. О. Академік АН УРСР П. П. Єфименко (до 100-річчя з дня народж.) // УІЖ. 1984. № 11; Бібіков С. М. Ві­домий учений-археолог // Вісн. АН УРСР. 1985. № 8; Формозов А. А. О Петре Петровиче Ефименко: Материалы к био­графии // Очерки истории отечествен. археологии. Москва, 2002. Вып. 3; Сапожников І. В., Кухарчук Ю. В. Камʼяна доба України та Петро Петрович Єфименко (до 120-річчя від дня народже­н­ня вченого: 21(9). 11. 1884–18. 04. 1969) // Камʼяна доба України. 2004. Вип. 6; Кухарчук Ю. В. Петро Петрович Єфименко (до 120-річчя від дня народже­н­ня) // Археологія. 2004. № 3.

Ю. В. Кухарчук

Завантажити статтю