Єфименко Олександра Яківна

Визначення і загальна характеристика

ЄФИ́МЕНКО Олександра Яківна (псевд. і крипт.: Александра Е., А-а Еф., Є-ва, А; 18(30). 05. 1848, с. Варзуга, за ін. даними — Кузомень Архангел. губ., нині Мурман. обл., РФ — 18. 12. 1918, х. Любочка побл. с. Писарівка, нині Верхня Писарівка Вовчан. р-ну Харків. обл.) — історик, етнограф. Дружина Петра Савича, мати Петра і Тетяни Єфименків. Закін. Маріїн. жін. гімназію в Архангельську (1863). Відтоді вчителювала (водночас збирала фольклор. і етногр. матеріал народів Пн.); від 1877 мешкала у Чернігові, від 1879 — у Харкові. Брала активну участь у роботі Істор.-філол. товариства при Харків. університеті, Харків. товариства поширення у народі грамотності; виступала за викладання у школах українською мовою; досліджувала проблеми історії України (вважала себе ученицею В. Антоновича). Від 1907 читала лекції з історії Пд. і Зх. Росії та історії селян. землеволодіння на Бестужев. курсах у С.-Петербурзі. Перша у Рос. імперії жінка, яка отримала ступ. почес. д-ра історії (наданий 1910 Харків. університетом). Авторка зб. нарисів і оповідань «На Украине» (вып. 1–4, 1901–09; вип. 1 українською мовою — Катеринослав, 1919), оповідань для дітей «Свят-вечір» (Чк., 1920). У 1917 повернулася на Харківщину, де загинула разом із дочкою під час бандит. нападу.

Завантажити статтю