Жан Йосафат-Франсис-Йосиф

ЖАН Йосафат-Франсис-Йосиф (19. 03. 1885, містечко Сент-Фабʼєн, провінція Квебек, Канада — 08. 06. 1972, м. Ґрімзбі, провінція Онтаріо, пере­похов. у м-ку Мондер, провінція Альберта, Канада) — місіонер. З походже­н­ня француз. Вступив до чину Облятів, служив на Зх. Канади, де часто контактував з укр. пере­селенцями і згодом вирішив прийняти укр.-візантій. обряд та ви­вчити укр. мову. Після закінче­н­ня Вищої духов. семінарії у м. Монреаль (провінція Квебек) у серпні 1910 рукопоклад. на священика. Того ж року з митрополитом Андреєм Шептицьким ви­їхав до Галичини, де у Крехів. монастирі студіював укр. мову, історію та релігію. 1912 у м. Сіфтон (провінція Манітоба) заснував укр. школу і служив у низці укр. місій дієцезії св. Боніфація. 1913 повернувся до Галичини і вступив до ЧСВВ. Від 1918 служив капеланом УГА. Від поч. 1919 — пере­кладач Держ. секр. закордон. справ ЗУНР С. Витвицького, від червня — особистий секр. президента ЗУНР Є. Петрушевича. Член укр. дипломат. місій у Варшаві, на Риз. мир. конф., 1-й сесії Ліги націй у Женеві 1921. У серпні 1923 Андрей Шептицький делегував його до Королівства сербів, хорватів та словенців заснувати студит. монастир для українців, однак після невдачі (через су­против місц. влади) 1925 Ж. повернувся до Канади, де заснував с. Шептицьке (нині Ла-Ка­станьє, провінція Квебек) для емі­грантів з Галичини та укр. пере­селенців з Боснії, проте колонія роз­палася. 1931–45 — священик в укр. парафіях Монреаля. Після 2-ї світової війни працював у Лондоні та Парижі, допомагаючи укр. пере­селенцям (зокрема й ви­їхати до Канади). Від 1949 викладав у василіян. новіціаті в Мондері. Спільно з О. Купранцем заснував 1953 Укр. музей (Мондер), основу якого склали зі­брані ним упродовж життя крашанки, вишиванки, нар. вироби і знаря­д­дя. Від 1964 студент. молодь укр. походже­н­ня преміюють стипендією Фундації ім. о. Жана. Залишив спогади «Моє служі­н­ня Україні» (Едмонтон, 1953).

Завантажити статтю