Витвицький Степан Порфирович

ВИТВИ́ЦЬКИЙ Степан Порфирович (13. 03. 1884, с. Угорники, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. — 09. 10. 1965, Нью-Йорк) — державний, громадський і політичний діяч. Студіював у Львів. і Віден. університетах, які закінчив докторатом юрид. наук. Під час навчання був головою Академ. громади у Львові і товариства «Січ» у Відні. 1913–18 — чл. редакції г. «Діло» і ред. тижневика «Свобода» у Львові. У 1918 як чл. Укр. нац.-демократ. партії обраний секр. Укр. Нац. Ради — політ. представниц. органу, який проголосив ЗУНР і ухвалив рішення про об’єднання ЗУНР і УНР. Брав участь у проголошенні 22 січня 1919 Акту злуки УНР і ЗУНР, був Держ. секр. закордон. справ ЗУНР, представником її уряду на переговорах з місіями Антанти. У листопаді 1919 — заступник голови дипломат. місії Директорії УНР у Варшаві. Протестуючи проти проекту умов Варшав. договору, залишив переговори. Деякий час керував роботою секретаріату закордон. справ уряду ЗУНР в екзилі (Відень). У 1921–23, очолюючи місії ЗУНР у Парижі та Лондоні, домагався від урядів цих країн визнання факту окупації Польщею тер. Сх. Галичини і відновлення незалежності України. У 1924 повернувся до Галичини, працював адвокатом у м. Дрогобич (Львів. обл.), був одним із провід. діячів Укр. нац.-демократ. об’єднання (УНДО). 1935– 39 — посол до Польс. сейму, 1938 — заступник голови УНДО та Укр. парламентар. репрезентації. Від 1945 — у Німеччині, брав участь в організації Центр. представництва укр. еміграції (був заступник голови) й у відновленні Укр. Нац. Ради (1948). Від 1949 — заступник голови Виконав. органу і кер. відділу закордон. справ цієї ради. 1951 виїхав до США, де 17 січня 1954 був обраний Президентом УНР в екзилі.

Рекомендована література

1. Д-р Степан Витвицький: Коротка біографія // УІ. 1965. Ч. 7–8;
   Google Scholar Internet
2. Арсенич П. Наближав час волі: Про діяча ЗУНР С. Витвицького // Галичина. 1994, 22 січ.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю