Догмати релігійні

ДОГМА́ТИ РЕЛІГІ́ЙНІ — основні принципи віровче­н­ня, ви­знані вічними та абсолютними божествен­ними істинами. Кожна Церква має власні догмати (від грец. δόγματος — вче­н­ня, думки), сформов. унаслідок тривалих богослов. дис­кусій і внутр.-церк. боротьби. Християн. Д. р. затв. першими двома Вселен. соборами — Нікей. 325 та Кон­стантинопол. 381 — і викладені у Символі віри (12 чл.): кожний християнин вірить у єдиного Бога Отця, Вседержителя, творця неба і землі; єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного; пере­втіле­н­ня, спокутну жертву і воскресі­н­ня Ісуса Христа, його сходже­н­ня на небеса та друге пришестя і вічне царство; у Духа Святого; в єдину святу, соборну й апостол. Церкву; сповід­ує єдине хреще­н­ня для проще­н­ня гріхів, чекає воскресі­н­ня мертвих і життя майбут. віку. Від­тоді Символ віри Православна Церква при­ймає не­змін­ним, на від­міну від Катол. Церкви. 4-й Вселен. собор (Халкідон. 451) встановив догмат, що Христос є боголюдиною і має дві волі — божествен­ну та людську. 7-й Вселен. собор (Нікей. 787) зобовʼязав вшановувати ікони і поклонятися їм як святим реліквіям. Ці два догмати є спільними для Катол. і Православ. Церков. Вважають, що саме Толед. собор 589 (не вселен.) викликав найбільше суперечок між христян. духовенством Заходу і Сходу, оскільки доповне­н­ня до 8-го чл. Символа віри про те, що Святий Дух надходить не лише від Бога-Отця, а й від Бога-Сина (лат. filioque — і сина) греко-візант. ієрархи від­кидали. Але від серед. 9 ст. римські папи остаточно ви­знали філіокве, що стало одним із гол. чин­ників роз­колу у християнстві (1054) — поділу на Православну та Катол. Церкви. Отож, надалі Катол. Церква стала за­проваджувати власні догмати. Так, Флорентій. собор (1439) затвердив догмат про чистилище; 1-й Ватикан. собор (1870) прийняв догмат про непо­грішимість папи римського у справах віри і діяльності, коли він говорить з кафедри, — тобто ви­ступає у ролі пастиря і учителя всіх християн. Від­тоді римські папи отримали право одноосібно доповнювати або встановлювати догмати Катол. Церкви. Зокрема істотно доповнили догмат про Богородицю, прийнятий на 3-му Вселен. соборі (Ефес., 431): папа Пій ІХ проголосив догмат про непорочне зача­т­тя Діви Марії (1854); папа Пій ХІІ — про її воскресі­н­ня і тілесне вознесі­н­ня на небо (1950); папа Павло VI встановив догмат, що Богородиця є Матірʼю Церкви (1964). Догматичні ново­введе­н­ня Катол. Церкви під­даються критиці з боку ін. християн. Церков і не ви­знаються. У проте­стантизмі, що виділився з католицизму у 16 ст., від­сутня єдина система догматів. В основі буд­дист. догматики лежать «чотири благородні істини» Будди: існує страж­да­н­ня, є причина страж­да­н­ня, можна припинити страж­да­н­ня та є шлях до припине­н­ня страж­дань. Догматика ісламу викладена у Корані, серед осн. догматів — віра в єдиного бога Ал­лаха, усіх його посланців, у кінець світу, присуд долі, воскресі­н­ня, судний день і потойбіч. світ, у пророчу місію Мухам­меда.

Завантажити статтю