Докучаєвськ

Визначення і загальна характеристика

ДОКУЧА́ЄВСЬК (до 1954 — Оленівські Карʼєри) — місто обласного значе­н­ня Донецької області. Міськраді під­порядк. с. Ясне. Знаходиться на р. Суха Волноваха (притока Мокрої Волновахи, бас. Кальміусу), за 40 км від обл. центру, за 30 км від м. Волноваха та за 10 км від залізнич. ст. Оленівка. Має автобусне сполуче­н­ня з містами Донецьк, Волноваха. Площа 42 км². Насел. 24 383 особи (2001, складає 93,6 % до 1989): українців — 60,2 %, росіян — 33,3 %, греків — 2,7 %, білорусів — 0,8 %. Заснува­н­ня міста повʼязане з початком 1898 добува­н­ня тут вапняку і доломіту рос.-бельг. металург. АТ. Робітниче с-ще, яке виникло згодом, було на­зване «Оленівські Карʼєри», за на­звою най­ближчої залізнич. ст. Оленівка. 1913 на карʼєрах працювало бл. 70 осіб, 1916 — 165. У 1914 поселе­н­ня зʼ­єд­нане зі ст. Оленівка ширококолій. залізнич. гілкою. По­ступово видобуток доломітів та вапняків зро­став, а с-ще роз­будовувалося. Зокрема по- дальший його роз­виток по- вʼязаний з початком механізації карʼєрів, будівництвом місц. електро­станції (1929), дробил.-збагачувал. ф-ки (1933). Від 1935 — смт. У 1940 найбільше в СРСР Оленів. рудо­управлі­н­ня (нині Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат) виробляло 4,2 млн т флюсів, що складало 60 % їх видобутку в Україні та 40 % в СРСР. На поч. 1940-х рр. у Оленівських Карʼєрах мешкало бл. 10 тис. осіб. Від 16 жовтня 1941 до 9 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло під­пі­л­ля. Частину устаткува­н­ня, вер­стат. парку, рухомого складу і працівників рудо­управлі­н­ня еваку­йовано у під­порядкува­н­ня Гірн. управлі­н­ня Магнітогор. металург. комбінату й гірн. під­приємств, які забезпечували продукцією Липец. металург. завод (усі — РФ). На фронтах 2-ї світової війни воювало понад 3 тис. уродженців Оленівських Карʼєрів, 1200 з них загинули. Зва­н­ня Героя Рад. Союзу удостоєні докучаєвці С. Харченко (посмертно), О. Яковицький (іменами обох на­звані вулиці). З Д. тісно повʼязана доля Героїв Рад. Союзу, іменами яких на­звані вулиці, П. Лихолєтова (погру­д­дя та мемор. дошка), Б. Мельникова (мемор. дошка) та повного кавалера ордена Слави М. Клешніна. Заг. збиток, якого за­вдали гітлерівці поселен­ню та рудо­управлін­ню, склав 64 млн крб. 1948 від­новлювал. роботи були здебільшого завершені, тривала мирна роз­будова с-ща. Від 1954 — місто рай. під­порядкува­н­ня з сучас. на­звою (на честь основоположника ґрунто­знавства, ініціатора насадже­н­ня лісосмуг у степ. зоні В. Докучаєва). 1963–64 — центр пром. зони (р-ну), міськраді під­порядковувалися пром. насел. пункти Волновас. та Старобешів. р-нів, 1965–92 — у складі Волновас. р-ну. Від 1992 — місто обл. значе­н­ня. Окрім флюсо-доломіт. комбінату, працюють приватне під­приємство «Відіс», ВАТ «Нордпласт», держ. під­приємство «Докучаєв. завод вибухозахищеного та звʼязувал. матеріалу», ВАТ «Докучаєвськхліб», Донец. дослідна ст. Ін­ституту вино­градарства і виноробства ім. В. Таїрова УААН. У Д. — 5 заг.-осв. шкіл, 3 поза­шкіл. та 9 до­шкіл. закладів, гірн. і торг. технікуми; поліклініка, заклад стаціонар. лікува­н­ня; Центр культури і до­зві­л­ля (нар. вокал. ансамбль «Нива», нар. вокал. студія «АРС–НОВА», зразк. дит. колектив нар. танцю «Росинка»), Будинок культури, 5 б-к, муз. школа (зразк. дит. хор «Ліра»), музей; 3 ДЮСШ; від­діл. 3-х банків. Реліг. громади: 2 УПЦ МП, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. Встановлено також погру­д­дя В. Докучаєва та памʼятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Є геол. памʼятка природи місц. значе­н­ня Карстові печери. У Д. народилися радіофізик, д-р фіз.-мат. н. Л. Рудь, прозаїк С. Стеценко; промисловець Р. Шевцов; минули дит. й шкільні роки літ. критика й публіциста, академік НАНУ І. Дзюби.

Літ.: Бондарь Б. Н. Еленовские карьеры: Страницы воен­ной истории. Д., 2000; Його ж. Офицеры. Д., 2005.

Б. М. Бондар

Завантажити статтю