Долинай Микола Петрович

ДОЛИНА́Й Микола Петрович (22. 07. 1894, с. Довге Поле Мараморос. комітату, нині Румунія — 29. 03. 1970, Прага) — громадсько-політичний діяч. Закін. Ужгород. гімназію (1912), Будапешт. університет (1918, ступ. д-ра медицини). Працював лікарем в Ужгороді. Актив. чл. кра­йової організації товариства «Просвіта», секр. Центр. рус. нар. ради, чл. с.-д. (від 1926) та християн.-нар. (1936–38) партій. 1938 входив до складу делегації від Закарпа­т­тя на Віден. арбітражі та демілітаризац. комісії, яка діяла в Будапешті. Того ж року пере­їхав до м. Хуст (нині Закарп. обл.), де працював за фахом, очолював Укр. спорт. клуб. У січні 1939 обраний чл. проводу Укр. нац. обʼ­єд­на­н­ня, 12 лютого — послом (депутатом) сойму Карпат. України. Від 9 березня 1939 — за­ступник міністра, від 15 березня — міністр охорони здоровʼя та соц. забезпече­н­ня в уряді Ю. Ревая. Після окупації краю військами Угорщини 18 червня 1939 разом з Ю. Бращайком під­готував меморіал до угор. уряду з вимогою встановле­н­ня територ. автономії та впровадже­н­ня в установах української мови. Згодом ви­їхав до Праги, де ві­ді­йшов від актив. політ. діяльності, лише в листопаді 1939 разом з А. Волошиним та ін. міністрами брав участь у скла­дан­ні меморандуму міністру закордон. справ Німеч­чини Й. Ріб­бентропу з вимогою вивести Карпат. Україну з-під юрисдикції Угорщини і при­єд­нати до Словач­чини. У червні 1945 заарешт. і вивезений до Москви, засудж. до 5 р. виправно-труд. таборів. 1 березня 1950 звільн. Реабіліт. 26 березня 1990.

Завантажити статтю