КРУШЕЛЬНИ́ЦЬКИЙ Антін Володиславович (псевдоніми і криптоніми: А. К., І. Ф. [разом з І. Франком], С., С-ий, Володи­славич, Журбенко, Педагог, Не-Педагог, Спокійненький, S., S-yj; 23. 07(04. 08). 1878, м. Ланцут, нині Під­карпатського воєводства, Поль­ща — 03. 11. 1937, ур­очище Сан­дормох по­близу м. Медвежʼє­горськ, Карелія, РФ) — письмен­ник, пере­кладач, літературо­знавець. Чоловік Марії, батько Володимири, Івана, Богдана, Тараса, дід Лариси та Марії, прадід Тетяни Крушельницьких. Член львівської молодіжної само­стійницької групи «Мо­лода Україна», Української радикальної пар­тії. Закінчив гімназію у м. Пере­мишль (нині Під­карпатського воєводства) та філософський факультет Львівського університету (1901), де його на­ставником був М. Грушевський. Спів­видавець журналу «Мо­лода Україна» (1900–03), спів­робітник журналу «ЛНВ» (1900–13), газети «Буковина» (Чернівці, 1901), редактор органу українського народного вчительства у Галичині газети «Пра­пор» (1907–12). Викладав у гімназіях на Станіславщині, зокрема у м. Ко­ломия (1902–05, 1908, 1926), Станіслав (нині Івано-Франківськ, 1905, 1908), Долина (1914), був директором приватних гімназій: української — у м. Го­роденка (1912–18, з пере­рвами) та Рогатин (1925–26), єврейської — у Коломиї (1926). У 1915 — бургомістр Городенки; у квітні–серпні 1919 — Міністр освіти УНР в уряді Б. Мартоса, який діяв у м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницької обл.). У жовтні 1919 на чолі педагогічної місії УНР ви­їхав до Відня з метою ви­да­н­ня під­ручників для українських шкіл. Заснував видавниче акціонерне товариство «Земля», видавництва «Чайка», «Вернигора», «Дзвін», «Українська школа», «По­ступ», «Час», редагував шкільні хрестоматії з української літератури. 1923 учителював в Ужгороді. 1925 повернувся у Галичину. Упорядковував книжки літературної серії «Живі струни», серійні ви­да­н­ня «Літературні характеристики українських письмен­ників». Видавав ліворадикальний, радянофільський журнал «Нові шляхи» (1929–32) і «Критика» (1933), в яких пу­блікував свої твори та літературно-критичні стат­ті. За пропаганду політики українізації в УСРР його пере­слідувала польська влада (увʼяз­нен­ня, заборона видавничих проектів).

Твори К. по­значені впливом реалізму і модернізму, зокрема соціально-психологічної збірки оповідань «Пролетарі» (1899), «Світла і тіни» (1900), «Серце» (1901), «Артистичні душі» (1902), «Із книги життя» (1906), «Буден­ний хліб» (1920), «Ірена Оленська» (1921). Про життя га­лицького су­спільства, 1-шу світову війну і Визвольні змага­н­ня 1917–21 написав романи та повісті «Рубають ліс» (1918), «Змага­н­ня»,«Як пригорне земля», «Як промовить земля», «Дужим помахом крил» (цикл «Пе­ремога»), «Надаремне», «У хурто­вині» (усі — Київ; Ві­день; Львів, 1920–21), «Гомін Галицької зем­лі (1918–19)» (Харків, 1930), «Біг у сутінках» (1930, журнальна публікація). Драми «Семчишини» (1901), «Артистка» (1902), «Герої» (1903), «Чоловік честі» (1904), «Зяті», «Філістер» (обидві — 1905), «Ор­ли» (1907), «Тривога» (1910, онов­лена версія 1920) присвячені родин­но-побутовій і су­спільній тематиці. Автор праць «Літературно-критичні нариси» (Станіслав, 1908), «Іван Франко: Поезія» (Коломия, 1909) та ін. Пере­клав низку творів із німецької (Б. Бʼєрнсон, Ґ. Гауптманн, С. Гедін, А. Георг, Г. Ібсен), польської (Ґ. Запольська, С. Жером­ський, Е. Ожешко, В. Оркан, Б. Прус, С. Пшибишевський, Г. Сенкевич), російської (Г. Яблочков), французької (Ж. Рішпен) мов. Видав збірку «Перли українського письменства» (Станіслав, 1908), 4 випуски «Ви­браних творів українського письменства» (Коломия, 1910), «Вибір з українського народного письменства» (1920), повний комплект посібників для ви­вче­н­ня української літератури в гімназії. У травні 1934 емігрував із родиною до УСРР, оселився у Харкові. 6 листопада 1934 заарештований, 28 березня 1935 засуджений до 10-ти років увʼяз­не­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Соловецьких таборах (РФ), де засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1957. Архів К. зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові (фонд 361 «Антін Крушельницький — український письмен­ник», фонд 311 «Редакція журналу “Нові шляхи”»).