Кропоткін Петро Миколайович

КРОПО́ТКІН Петро Миколайович (11(24). 11. 1910, Москва — 17. 01. 1996, там само) — геолог. Походив із давнього князів. роду Рюриковичів і козац. роду Сулим; внучатий племінник П. Кропоткіна. Доктор геолого-мінералогічних наук (1952), проф., академік РАН (1992). Демидів. премія РАН (1994). Держ. на­городи СРСР. Закін. Моск. геол.-розв. інститут (1932). Відтоді працював у геол. упр. «Дальбуду», займався освоєнням тер. на Пн. Сх. СРСР. Від 1936 — у Геол. інституті РАН (Москва): від 1960 — зав. тектоно-геофіз. лаб., від 1989 — радник дирекції. Від 1978 — віце-президент Моск. товариства природодослідників, декілька років очолював підсекцію геофізики. Осн. праці у галузі регіон. геології та геотектоніки. Провадив геол. дослідж. на Камчатці, Сахаліні, Уралі, в Карелії, Казахстані, Пн. Кореї, Китаї, а також у Карпатах. Висунув ідею про те, що гранітні ядра у складчастих зонах виникли унаслідок переплавлення осад. порід; од­ним з перших у світі опублікував звіт гравіметр. даних по всіх материках і океанах з висновками про будову земної кори; зробив знач. внесок у розвиток концепції літосфер. плит; ви­явив особливості будови Рос., Сибір., Пн.-Амер., Аравій.-Афр. платформ і сформулював висновок щодо нафтогазоносності цих територій з позиції неорган. походження нафти; доводив ендоген. (вибух.) генезис астроблем. Його син — Олексій — захистив доктор. дис. у галузі фізики магнітосфери та косміч. плазми.

Рекомендована література

1. Вдовыкин Г. П., Кропот­кин М. П., Маркин В. А. Петр Николаевич Кро­пот­кин (к 100-летию со дня рожд.) // Земля и Вселенная. 2010. № 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю