Дезінформація

Визначення і загальна характеристика

ДЕЗІНФОРМА́ЦІЯ (від дез… та інформація) — спотворена, сві­домо неправдива, провокаційно-тенденційна інформація, поширена як правдива з метою введе­н­ня в оману громадськості, політичних опонентів, конкурентів тощо. Д. також називають сам процес пошире­н­ня у ЗМІ чи у ін. спосіб викривлених або сві­домо неправдивих ві­домостей. У військ. справі Д. — спосіб оператив. (тактич.) або стратег. маскува­н­ня, суть якого полягає у планомір. навмис. роз­по­всюджен­ні неправдивих ві­домостей про власні ЗС, їх склад, озброє­н­ня, боє­здатність і плани військ. дій. Для цього здійснюють імітовані пере­групува­н­ня під­роз­ділів і частин, облаштува­н­ня фіктив. аеро­дромів і військ. обʼєктів, комплекс ін. демонстратив. дій. Д. використовують не лише для досягне­н­ня конкрет. поточ. мети, але й у довго­строк. періоді. Так, за доби рад. тоталітаризму Д. стала складовою держ.-політ. стратегії СРСР. Щоб приховати реалії внутр. і світ. роз­витку та утримувати народ в інформ. вакуумі, правляча верхівка як одну з форм Д. за­стосовувала т. зв. критику буржуаз. фальсифікацій. Десятилі­т­тями рад. су­спільству навʼязувались надумані ідеол. стереотипи «загниваючого капіталізму», «пере­ваг соціалізму», «агресивності НАТО», «злодіянь ОУН–УПА» та ін., що при­звело до дез­інформованості кількох поколінь рад. громадян і негативно вплинуло на сві­домість людей (наслідки цього процесу від­чутні донині). Остан­нім часом в Україні Д. широко використовують під час вибор. кампаній на всіх рівнях з метою ослабле­н­ня позицій конкурентів. Див. також Демагогія, Провокація, Фальсифікація.

Літ.: Бондар Ю. Свобода слова: українська мірка. К., 2004; Кормич Б. Інформаційна без­пека: організаційно-правові основи. К., 2004.

В. П. Капелюшний

Завантажити статтю