Крушельницька Лідія Сильвестрівна
КРУШЕЛЬНИ́ЦЬКА Лідія Сильвестрівна (дівоче — Каратницька; 10. 05. 1915, м. Кути, нині смт Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 04. 03. 2009, м. Нью-Йорк, США) — актриса, співачка (сопрано), режисер, театральна діячка. Дружина Л. Крушельницького. Заслужений діяч мистецтв України (2002). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2007). Закін. Консерваторію ім. С. Монюшка (м. Станіслав, нині Івано-Франківськ, 1937; кл. Е. Галлер), Львів. консерваторію (1939; кл. вокалу А. Дідура; кл. драми Ч. Кжижановського). Дебютувала 1938 на сцені Львів. опер. театру. Працювала від 1943 у Станіслав. укр. драм. театрі ім. І. Франка. 1944 виїхала до Австрії. У Відні вивчала вокал у П. Зінґер-Буріан, від 1945 була солісткою чол. хору «Муза». 1946–47 брала уроки у С. Сальватті (Літня академія Моцарта в Зальцбурзі). 1949 емігрувала до США. 1950–65 — актриса Театру-студії Й. Гірняка та О. Добровольської; від 1965 — керівник і реж. Студії мист. слова (обидві — Нью-Йорк). Здійснила низку постановок за творами Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Костенко. Співпрацювала з В. Клехом, Р. Приймою-Богачевською, І. Соневицьким, М. Шуст, О. Ковальчук-Івасівкою. Гастролювала в Україні (1991, 2002).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Оксана («Бояриня» Лесі Українки), Палажка («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Аміна («Ясні зорі» Б. Грінченка), Ельміра («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра).
- Основні партії
- Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Зібель («Фауст» Ш. Ґуно).
- Основні вистави
- «Лісова пісня» (1970; 1996, також роль Русалки), «Триптих» (1983) Лесі Українки, «Казка старого млина» С. Черкасенка (1972), «Псалми Давидові» (1974), «Великий льох» (2002) за Т. Шевченком, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1975), «Склянка води» Е. Скріба (1976), «Іван Вишенський» за І. Франком (1977), «Чорна Пантера та Білий Ведмідь» В. Винниченка (1980), «Троянові діти» за Н. Забілою (1983), «Слуга двох панів» К. Ґольдоні (1985), «Ярослав Мудрий» І. Кочерги (1988; до 1000-ліття хрещення України), «Патетична соната» М. Куліша (1992; 1994).
Людина 
