Крушельницька Лідія Сильвестрівна
КРУШЕЛЬНИ́ЦЬКА Лідія Сильвестрівна (дівоче — Каратницька; 10. 05. 1915, м. Кути, нині смт Косівського району Івано-Франківської обл. — 04. 03. 2009, м. Нью-Йорк, США) — актриса, співачка (сопрано), режисер, театральна діячка. Дружина Л. Крушельницького. Заслужений діяч мистецтв України (2002). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2007). Закінчила Консерваторію імені С. Монюшка (м. Станіслав, нині Івано-Франківськ, 1937; клас Е. Галлер), Львівську консерваторію (1939; клас вокалу А. Дідура; клас драми Ч. Кжижановського). Дебютувала 1938 на сцені Львівського оперного театру. Працювала від 1943 у Станіславському українському драматичному театрі імені І. Франка. 1944 виїхала до Австрії. У Відні вивчала вокал у П. Зінґер-Буріан, від 1945 була солісткою чоловічого хору «Муза». 1946–47 брала уроки у С. Сальватті (Літня академія Моцарта в Зальцбурзі). 1949 емігрувала до США. 1950–65 — актриса Театру-студії Й. Гірняка та О. Добровольської; від 1965 — керівник і режисер Студії мистецького слова (обидві — Нью-Йорк). Здійснила низку постановок за творами Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Костенко. Співпрацювала з В. Клехом, Р. Приймою-Богачевською, І. Соневицьким, М. Шуст, О. Ковальчук-Івасівкою. Гастролювала в Україні (1991, 2002).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Оксана («Бояриня» Лесі Українки), Палажка («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Аміна («Ясні зорі» Б. Грінченка), Ельміра («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра).
- Основні партії
- Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Зібель («Фауст» Ш. Ґуно).
- Основні вистави
- «Лісова пісня» (1970; 1996, також роль Русалки), «Триптих» (1983) Лесі Українки, «Казка старого млина» С. Черкасенка (1972), «Псалми Давидові» (1974), «Великий льох» (2002) за Т. Шевченком, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1975), «Склянка води» Е. Скріба (1976), «Іван Вишенський» за І. Франком (1977), «Чорна Пантера та Білий Ведмідь» В. Винниченка (1980), «Троянові діти» за Н. Забілою (1983), «Слуга двох панів» К. Ґольдоні (1985), «Ярослав Мудрий» І. Кочерги (1988; до 1000-ліття хрещення України), «Патетична соната» М. Куліша (1992; 1994).
Людина 