ДЕЛОНЕ́ Микола Борисович (21. 01 (02. 02). 1856, Москва — 20. 03. 1931, Ленін­град, нині С.-Петербург) — фахівець у галузі механіки. Батько Бориса і Лева Делоне. Доктор приклад. математики (1894), професор (1894). Закін. Моск. університет (1878), залиш. для під­готовки до професор. зва­н­ня. 1893–94 — приват-доцент С.-Петербур. університету; 1895–99 — проф. Новоолександр. Ін­ституту с. господарства і лісівництва (м. Пулави, Польща); 1900–05 — ординар. проф., завідувач кафедри приклад. механіки Варшав. політехніки; 1905–15 — професор кафедри теор. механіки Київ. політех. Ін­ституту. Дослідж. присвяч. пита­н­ням аналіт. механіки, теорії механізмів і машин. Довів теорему про положе­н­ня гвинт. осі у твердому тілі; дослідив форму і рух пружної лінії для стержня при малих колива­н­нях і деформаціях; роз­винув теорію приладів для від­творе­н­ня матем. залежностей; досліджував колива­н­ня мех. систем, рух і стійкість гіро­скопів (випадок С. Ковалевської). Брав активну участь у діяльності повітроплавал. гуртка у Києві, написав брошуру «Устройство дешевого и легкого планера и способы летанія на нем» (К., 1910). За­ймався винахідництвом приладів (еліпсо­граф, гіперболо­граф та ін.); роз­робив і побудував макет вертольота; тверду пере­дачу оберта­н­ня без мертвих положень і зміни від­ноше­н­ня кутових швидкостей, без тертя ковза­н­ня з самим лише тертям цапф, що дало ефект по­двоє­н­ня кількості обертів з точним по­двоє­н­ням швидкості; роз­робив методи викори­ста­н­ня кінематич. ланцюгів для від­творе­н­ня плоских кривих на основі реверсора у ви­гляді чотириланк. шарнірно-важільних механізмів. Від 1928 мешкав у Ленін­граді.