Друце Іон

ДРУ́ЦЕ Іон (Druţă Ion; 03. 09. 1928, с. Городіште, нині Дондушенського р-ну, Молдова — 28. 09. 2023, Москва) — молдовський письменник, драматург. Академік АН Молдови (1992). Державна премія Молдовської РСР (1967). Закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1957). Мешкав у Москві. Писав молдовською і російською мовами. Автор зб. оповідань «La noi ân sat» («У нашому селі», 1953), «Poveste de dragoste» («Оповідання любові», 1954), «Dor de oameni» («Туга за людьми», 1959), «Povestea furnicii» («Оповідь мурахи», 1963), «Ultima zi de toamnă» («Останній місяць осені», 1964; укр. перекл. — К., 1979), «Frunze de dor» («Листя щему», 1966), «Clopotniţa» («Дзвіниця», 1973), роману «Povara bunătăţii noastre» («Тягар нашої доброти», ч. 1, 1963; ч. 2, 1970; укр. перекл. — «Сила доброти нашої», К., 1972), п’єс «Casa mare» («Каса маре», 1960; укр. перекл. — К., 1972; ставилася в театрах України, зокрема у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка), «Doina» («Дойна», 1971; укр. перекл. — К., 1985), «Păsările tinereţii noastre» («Птахи нашої молодості», 1972), «Sfânta sfintelor» («Святая святих», 1977). Писав переважно на теми села. В основі творів — морально-етичні конфлікти, сповнені водночас гумором та оптимізмом, пройняті ліризмом і роздумами про призначення людини, її духовну красу й багатство. В історичному романі «Biserica albă» («Біла церква», 1982) відтворив образ українського філософа й письменника 18 ст. П. Величковського. Його окремі твори українською мовою переклали М. Слов’янова, А. М’ястківський, В. Баранов, П. Засенко, М. Богайчук.

Завантажити статтю