ДРУ́ЦЕ Іон (Druţă Ion; 03. 09. 1928, с. Городіште, нині Дондушенського р-ну, Молдова — 28. 09. 2023, Москва) — молдовський письмен­ник, драматург. Академік АН Молдови (1992). Державна премія Молдовської РСР (1967). Закінчив Вищі літературні курси при Літературному ін­ституті в Москві (1957). Мешкав у Москві. Писав молдовською і російською мовами. Автор зб. оповідань «La noi ân sat» («У нашому селі», 1953), «Poveste de dragoste» («Оповіда­н­ня любові», 1954), «Dor de oameni» («Туга за людьми», 1959), «Povestea furnicii» («Оповідь мурахи», 1963), «Ultima zi de toamnă» («Остан­ній місяць осені», 1964; укр. перекл. — К., 1979), «Frunze de dor» («Листя щему», 1966), «Clopotniţa» («Дзвіниця», 1973), роману «Povara bunătăţii noastre» («Тягар нашої доброти», ч. 1, 1963; ч. 2, 1970; укр. перекл. — «Сила доброти нашої», К., 1972), пʼєс «Casa mare» («Каса маре», 1960; укр. перекл. — К., 1972; ставилася в театрах України, зокрема у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка), «Doina» («Дойна», 1971; укр. перекл. — К., 1985), «Păsările tinereţii noastre» («Птахи нашої молодості», 1972), «Sfânta sfintelor» («Святая святих», 1977). Писав пере­важно на теми села. В основі творів — морально-етичні конфлікти, сповнені водночас гумором та оптимізмом, пройняті ліризмом і роз­думами про при­значе­н­ня людини, її духовну красу й багатство. В історичному романі «Biserica albă» («Біла церква», 1982) від­творив образ українського філософа й письмен­ника 18 ст. П. Величковського. Його окремі твори українською мовою пере­клали М. Словʼянова, А. Мʼястківський, В. Баранов, П. Засенко, М. Богайчук.