ДМИТРУ́К Микола Леонті­йович (20. 07. 1938, с. Петрилів Люблін., нині Холм. воєводства, Польща — 27. 11. 2017, Київ) — фізик. Батько Андрія та Ігоря Дмитруків. Доктор фізико-математичних наук (1983), професор (1988). Державна премія УРСР в галузі н. і т. (1984), премія ім. К. Синельникова НАНУ (1995), премія президентів АН України, Білорусі, Молдови (1996). Закін. Рівнен. пед. ін­ститут (1960). Від 1965 — в Ін­ституті фізики напів­провід­ників НАНУ (Київ): 1974–86 — старший науковий спів­робітник, 1986–87 — провід­ний науковий спів­робітник, 1987–96 — зав. лаб., від 1996 — завідувач від­ділу поляритон. опто­електроніки. Наукові дослідже­н­ня: електрон­ні та фонон­ні явища на поверх­ні напів­провід­ників; оптика поверх­ні, поверхн. поляритони і локальні збудже­н­ня, поляритон­на опто­електроніка, оптика мікрочастинок і надґраток, наноплазмоніка.