КРАТ Михайло Микола­йович (06. 08. 1892, м. Гадяч, нині Полтавської обл. — 08. 08. 1979, м. Детройт, штату Мі­­чиґан, похований у містечку Бавнд Брук, штату Нью-Джерсі, США) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закінчив Полтавський кадетський корпус, Чугуївське піхотне юнкерське училище (нині Харківський обл., 1912). Під час 1-ї світової війни — на фронті, під­полковник. В українському війську від 1917: за­ступник начальника оперативного від­ділу Київського військового округу, 1918 — за­ступник командира Запорізької дивізії, влітку 1919 — командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної дивізії, у ході 1-го Зимового походу Армії УНР (грудень 1919 — травень 1920) — начальник штабу 1-ї Запорізької дивізії, влітку–восени 1920 — командир дивізіону, за­ступник командира Окремої кінно-гірської гарматної бригади. Від листопада 1920 — у таборах для інтернованих частин Армії УНР у Польщі. Брав активну участь у громадсько-політичному житті української військової еміграції, був членом Українського військово-історичного товариства. 1941–45 — член Союзу українських ко­оперативів у м. Холм (Поль­ща). На початку 1945 за наказом президента УНР вступив до штабу генерала П. Шан­друка й допомагав формувати Українську національну армію (при­значений начальник штабу 1-ї Української дивізії). 1945–48 — у таборі для інтернованих у містечку Бел­ла­рія (Італія). 1950 ви­їхав до США. Голова братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії. Автор спогадів «Козацькому роду нема пере­во­ду» (Бетезда, 2010).