Кредит

Визначення і загальна характеристика

КРЕДИ́Т (лат. creditum — позика, від credo — вірю, довіряю) — від­носини між субʼєктами господарюва­н­ня що­до на­да­н­ня й отрима­н­ня позички у грошовій чи товарній формах на умовах платності, строковості й своєчасного повернен­ня. Поня­т­тя «К.» зʼявилося у про­цесі виникне­н­ня товарно-грош. від­носин і майнової диференціації су­спільства після роз­паду первіснообщин. су­спільства. Із появою екон. теорії як науки у 17 ст. во­но від­разу ж стало обʼєктом її ви­вче­н­ня. Упродовж остан­ніх двох століть тривали дис­кусії стосов­но ви­значе­н­ня суті К., перед­умов формува­н­ня, структури, складу учасників і стадій руху. На поч. 20 ст. інтерес змістився до ви­вче­н­ня суто прагмат. і не­стандарт. моделей та схем функціонува­н­ня й концентрації К. як си­стемної форми руху капіталу в нац. і глобал. вимірах. Якщо ра­ніше клю­човою ланкою кредит. системи були банки, що виконували емісійну функцію, а також роль монопол. ін­ституц. інвесторів, то нині вагоміше місце посідають фінансово-кредит­ні ін­ститути, здатні капіталізувати вільні грош. ресурси, накопичува­ти зна­ч­ні фінанс. ресурси за ра­хунок операцій із цін­ними па­пе­рами та їхніми похідними (де­ри­вати­вами). Насамперед це стра­хові компанії, пенсійні, консорціумні, нафтогаз. фонди, хеджфонди, суверен­ні фонди доб­робуту тощо. Для України характерним є бан­ків. кредитува­н­ня.

НБУ ви­значає К. як позичк. капітал банку в грош. фор­мі, що пере­дається у тимчас. користува­н­ня на умовах забезпеченості, поверне­н­ня, стро­ковості, платності та цільового ха­рактеру викори­ста­н­ня. Від­повід­но до Закону України «Про оподаткува­н­ня прибутку під­приємств» (1995, зі змінами та доповне­н­нями), К. — кошти та матеріал. цін­ності, які надають резиденти або нерезиденти у користува­н­ня юрид. і фіз. особам на ви­значений строк та під від­соток; у наук. літературі — позичка в грош. або товар. формах на умовах строковості, за­безпе­ченості, платності та повер­не­н­ня, що надається банком чи юрид. (або фіз.) особою (креди­тором — позичальникові). У кредит. про­це­сі важливу роль ві­ді­грає кредит­на дисципліна — дотрима­н­ня позичальником правил кредитува­н­ня і зобовʼязань, пере­д­бач. кредит. угодою. К. класифікують залежно від структур. ознак, ін­ституц. форм, умов на­­да­н­ня, роз­мірів, цільового при­значе­н­ня, напрямів викори­стан­ня, участі між­нар. організацій, харак­теру пога­ше­н­ня тощо, зокрема ви­окрем­люють держ. (бюджет.), митний, податк., комунал., між­нар., бан­ків., фінанс., іпотеч., валют., комерц., спожив., консорціум., брокер., довго- і коротко­строк., ломбард., револьвер. (багаторазово поновлюваний), роловер. (довготерміновий, з періодично змінюваною ставкою від­сотка), товар. К.

Різновидом кредитува­н­ня є кре­дитна лінія — на­да­н­ня окремих К. у роз­мірах, заздалегідь об­умовлених угодою, без проведен­ня додатк. спец. пере­говорів (тер­мін дії найчастіше становить 1 р.). У сучас. законодавстві більшості країн ви­окремлено функцію кредитора остан­ньої ін­станції, від­несену до пов­но­ва­жень Центр. банку (в Україні — НБУ). Після глобал. фінансово-кредит. кризи 2007–08 за­­про­по­новано внести у теорію кредитува­н­ня принцип. коректи­ви, що стосуються у першу чер­гу кредитора остан­ньої ін­станції: екс­трене кредитува­н­ня необхід­но насамперед надавати системно важливим фінанс. ін­ститутам (дис­кретно); К. остан­ньої ін­стан­ції не можна ви­давати у режимі штраф­них ставок, оскільки це спровокує під­вище­н­ня ринк. ста­вок, що, у свою чергу, гальмуватиме кредитні операції реципієнтів; вимоги до якості за­про­поно­ваного позичальниками за­безпече­н­ня К. повин­ні враховувати систем­ну значимість пози­чальників і глибину фінанс. стре­су, з яким зіткнулася нац. фінан­сово-кре­дитна система. Сукуп­ність позик, на­даних фінансово-кредит. ін­ститута­ми, юрид. і фіз. осо­бами з метою отрима­н­ня прибутку, ста­новить кредит. порт­фель.

Для ви­значе­н­ня кредито­спроможності позичальників за­стосовують кредит. рейтинги позичаль­ника (характеризує рівень фінанс. спроможності позичальника), борг. зобовʼяза­н­ня (рівень кредит. ризику за окремими борг. зобовʼяза­н­нями), фінанс. інстру­менту (рівень ліквідності деривативів). Таким чином, кредит. рейтинги характеризують рівень спроможності позичальників своєчасно та у повному обсязі виплачувати від­сотки і осн. суму за борг. зобовʼяза­н­нями. Рейтинг. систему також використовують для роз­рахунку сум можливих втрат за кредит. порт­фелем; оцінюва­н­ня вартості та ліквідності фінанс. інструментів резервува­н­ня; ви­значе­н­ня рівня ціно­утворе­н­ня (від­сотк. ставок і тарифів за операціями). При здійснен­ні фінансово-кредит. операцій на між­нар. ринках за­стосовують кредитні ноти, які роз­міщують за межами країни. Вони закріплюють право власника на отрима­н­ня від емітента доходу у ви­гляді фіксов. від­сотків та запозиченої суми боргу у ви­значений договором термін. Кредитні ноти реалізують за­звичай у закритому порядку. Зацікавленість у їхньому при­дбан­ні зумовлена тим, що емітенти пропонують вищу дохідність, ніж за євробондами. Після кризи 2007–08 посилилася роль такого інструменту юрид. впливу, як конкурсні кредитори. Ни­ми можуть бути юрид. або фіз. особи, що мають під­тверджену компетенцію (правона­ступництво) звертатися з від­повід. вимогами до боржника у звʼязку з поруше­н­ням умов кредит. дого­вору.

Т. Т. Ковальчук

Завантажити статтю