Кредит

КРЕДИ́Т (лат. creditum — позика, від credo — вірю, довіряю) — відносини між суб’єктами господарювання що­до надання й отримання позички у грошовій чи товарній формах на умовах платності, строковості й своєчасного повернен­ня. Поняття «К.» з’явилося у про­цесі виникнення товарно-грош. відносин і майнової диференціації суспільства після розпаду первіснообщин. суспільства. Із появою екон. теорії як науки у 17 ст. во­но відразу ж стало об’єктом її вивчення. Упродовж останніх двох століть тривали дискусії стосов­но визначення суті К., передумов формування, структури, складу учасників і стадій руху. На поч. 20 ст. інтерес змістився до вивчення суто прагмат. і нестандарт. моделей та схем функціонування й концентрації К. як си­стемної форми руху капіталу в нац. і глобал. вимірах. Якщо ра­ніше клю­човою ланкою кредит. системи були банки, що виконували емісійну функцію, а також роль монопол. інституц. інвесторів, то нині вагоміше місце посідають фінансово-кредит­ні інститути, здатні капіталізувати вільні грош. ресурси, накопичува­ти зна­ч­ні фінанс. ресурси за ра­хунок операцій із цінними па­пе­рами та їхніми похідними (де­ри­вати­вами). Насамперед це стра­хові компанії, пенсійні, консорціумні, нафтогаз. фонди, хеджфонди, суверенні фонди доб­робуту тощо. Для України характерним є бан­ків. кредитування.

НБУ визначає К. як позичк. капітал банку в грош. фор­мі, що передається у тимчас. користування на умовах забезпеченості, повернення, стро­ковості, платності та цільового ха­рактеру використання. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1995, зі змінами та доповненнями), К. — кошти та матеріал. цінності, які надають резиденти або нерезиденти у користування юрид. і фіз. особам на визначений строк та під відсоток; у наук. літературі  — позичка в грош. або товар. формах на умовах строковості, за­безпе­ченості, платності та повер­нення, що надається банком чи юрид. (або фіз.) особою (креди­тором — позичальникові). У кредит. про­це­сі важливу роль відіграє кредит­на дисципліна — дотримання позичальником правил кредитування і зобов’язань, перед­бач. кредит. угодою. К. класифікують залежно від структур. ознак, інституц. форм, умов на­дання, розмірів, цільового призначення, напрямів використан­ня, участі міжнар. організацій, харак­теру пога­шення тощо, зокрема виокрем­люють держ. (бюджет.), митний, податк., комунал., міжнар., бан­ків., фінанс., іпотеч., валют., комерц., спожив., консорціум., брокер., довго- і короткострок., ломбард., револьвер. (багаторазово поновлюваний), роловер. (довготерміновий, з періодично змінюваною ставкою відсотка), товар. К.

Різновидом кредитування є кре­дитна лінія — надання окремих К. у розмірах, заздалегідь обумовлених угодою, без проведен­ня додатк. спец. переговорів (тер­мін дії найчастіше становить 1 р.). У сучас. законодавстві більшості країн виокремлено функцію кредитора останньої інстанції, віднесену до пов­но­ва­жень Центр. банку (в Україні — НБУ). Після глобал. фінансово-кредит. кризи 2007–08 за­про­по­новано внести у теорію кредитування принцип. коректи­ви, що стосуються у першу чер­гу кредитора остан­ньої інстанції: екстрене кредитування необхід­но насамперед надавати системно важливим фінанс. інститутам (дискретно); К. останньої інстан­ції не можна ви­давати у режимі штраф­них ставок, оскільки це спровокує підвищення ринк. ста­вок, що, у свою чергу, гальмуватиме кредитні операції реципієнтів; вимоги до якості запро­поно­ваного позичальниками за­безпечення К. повинні враховувати систем­ну значимість пози­чальників і глибину фінанс. стре­су, з яким зіткнулася нац. фінан­сово-кре­дитна система. Сукуп­ність позик, наданих фінансово-кредит. інститута­ми, юрид. і фіз. осо­бами з метою отримання прибутку, ста­новить кредит. портфель.

Для визначення кредитоспроможності позичальників застосовують кредит. рейтинги позичаль­ника (характеризує рівень фінанс. спроможності позичальника), борг. зобов’язання (рівень кредит. ризику за окремими борг. зобов’язаннями), фінанс. інстру­менту (рівень ліквідності деривативів). Таким чином, кредит. рейтинги характеризують рівень спроможності позичальників своєчасно та у повному обсязі виплачувати відсотки і осн. суму за борг. зобов’язаннями. Рейтинг. систему також використовують для розрахунку сум можливих втрат за кредит. портфелем; оцінювання вартості та ліквідності фінанс. інструментів резервування; визначення рівня ціноутворення (відсотк. ставок і тарифів за операціями). При здійсненні фінансово-кредит. операцій на міжнар. ринках застосовують кредитні ноти, які розміщують за межами країни. Вони закріплюють право власника на отримання від емітента доходу у вигляді фіксов. відсотків та запозиченої суми боргу у визначений договором термін. Кредитні ноти реалізують зазвичай у закритому порядку. Зацікавленість у їхньому придбанні зумовлена тим, що емітенти пропонують вищу дохідність, ніж за євробондами. Після кризи 2007–08 посилилася роль такого інструменту юрид. впливу, як конкурсні кредитори. Ни­ми можуть бути юрид. або фіз. особи, що мають підтверджену компетенцію (правонаступництво) звертатися з відповід. вимогами до боржника у зв’язку з порушенням умов кредит. дого­вору.

Т. Т. Ковальчук

завантажити статтю