КРЕЙН Марко Григорович (21. 03(03. 04). 1907, Київ — 17. 10. 1989, Одеса) — математик. Брат С. Крейна. Доктор фізико-математичних наук (1939, без захисту дис.), професор (1934), член-кореспондент Академії наук УРСР (1939). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1987). Премія імені М. Крилова Академії наук УРСР (1979). За­­ймався самоосвітою, вiдвiдував семiнари Б. Делоне та Д. Ґраве. 1929 закінчив аспірантуру під керівництвом М. Чоботарьова в Одеському ін­ституті народної освіти. Від­тоді працював у вищих на­вчальних закладах Одеси: доцент Енергетичного ін­ституту (до 1933) та Ін­ституту інженерів водного тран­с­порту (1930–31); у 1934–41 — засновник і завідувач кафедри теорії функцій, 1946–47 — завідувач кафедри математичного ана­лізу Університету; водночас — професор кафедри теоретичної механіки Ін­ституту інженерів морського флоту (1944–54) та Інженерно-будівельного ін­ституту (1954–78). Також спів­працював з Науково-дослідним ін­ститутом математики Харківського університету (1934–40) і очолював вiд­діл алгебри та функціонального аналiзу Ін­ституту математики Академії наук УРСР (Київ, 1940–41, 1944–51). У 1941–44 — у ева­куації в м. Куйбишев (нині Самара, РФ): професор кафедри математики Педагогічного ін­ституту, від 1942 — завідувач кафедри теоретичної механіки Індустріального ін­ституту. Від 1978 — старший науковий спів­робітник-консультант Фізико-хімічного ін­ституту Академії наук УРСР (Одеса). К. — засновник вітчизняної школи функціонального аналізу. Його досягне­н­ня у теорiї нормованих просторiв з ко­нусом та опуклих множин у них стали основоположними в геометрiї банах. просторiв, а роз­роблені ним теорія роз­ширень симетричних операторів у гілбертовому просторі та теорія цілих операторів і операторів у просторах з індефінітною метрикою — новими роз­ділами сучасного математичного аналізу. Спільно з Ф. Гантмахером роз­робив теорію осциляційних матриць і ядер. Роз­вʼязав низку задач гідродинамічної теорії остійності, зокрема про форму судна найменшого сумарного опору (разом з В. Сизовим). Вi­домi також результати К. у кон­структивній теорії функцiй, у теоріях топологічних груп, iнтегральних рiв­­нянь, стiйкостi роз­вʼязкiв канонічних систем, несамоспряжених операторів, обернених задачах спектрального аналiзу i теорiї роз­сiя­н­ня. До 80-, 90- і 100-річ К. від­бувалися між­народні наукові конференції у США й Україні; на будинку в Одесі, де він жив, і на фасаді Одеського університету встановлено меморіальні дошки. 2007 НАНУ заснувала премію імені К.