Директорія Підкарпатської Русі

Визначення і загальна характеристика

ДИРЕКТО́РІЯ ПІД­КАРПА́ТСЬКОЇ РУСІ́ — дорадчий орган з питань мов, шкіл, релігії та місцевого само­управлі­н­ня. Діяв на­прикінці 1919 — на поч. 1920 згідно з положе­н­ням «Генерального статуту про організацію та адміністрацію Під­карпатської Русі, при­єд­наної Паризькою конференцією до Чехо-Словацької Республіки», ухваленим урядом Чехо-Словач­чини 7 листопада 1919. До складу Д. П. Р. уві­йшли: Г. Жаткович (голова), Ю. Бращайко, А. Волошин, Ю. Гаджеґа, К. Прокоп (9 грудня 1919 його замінив Є. Пуза), О. Торонський. Гол. зав­да­н­ня — під­готувати законо­проекти у справах автономії та подати їх на роз­гляд сойму. Урядовою мовою проголошена малорус. — рідна мова під­карпат. русинів із етимол. правописом. Згідно зі статутом, у структурі Директорії діяли: «предсідательство и за­граничное политичное отделеніе; культурное и школьное отделеніе; религійное, промисловое и торговельное отделеніе; правосудие, земледельное и продовольствен­ное отделеніе; отделеніе администраціи (внутрен­них дел); финансовое отделеніе». Серед вимог — проголоше­н­ня автономії, встановле­н­ня кордонів, звільне­н­ня з-під румун. окупації сх. р-нів, впорядкува­н­ня грош. системи, проведе­н­ня земел. реформи, допомога інвалідам та сиротам війни, поліпше­н­ня жит­тєвого рівня народу. Вона також вимагала від­клика­н­ня чеха Я. Брейхи з посади адміністратора краю, висунула ультиматум президентові Чехо-Словач­чини Т. Масарику, проігнорований владою. 19 лютого 1920 чл. Д. П. Р. заявили про свою від­ставку.

Літ.: Нариси історії Закарпа­т­тя. Т. 2 (1918–1945). Уж., 1995; Болдижар М. Закарпа­т­тя між двома світовими війнами: Мат. до історії су­спільно-політ. від­носин. Ч. 2. Уж., 1996; Dokumenty o Podkarpatske Rusi. Praha, 1997.

М. М. Вегеш

Завантажити статтю