Дитячі ігри

Визначення і загальна характеристика

ДИТЯ́ЧІ І́ГРИ  — динамічна система взаємодії дитини з довкіллям, у процесі якої відбувається його пізнання, засвоєння культурно-історичного досвіду і формування дитячої особистості. Кожна з Д. і. має конкретно-істор., багатовидовий, креатив. та багатофункціон. характер. У їх структурі виділяють мотивац.-цільовий, знаннєвий, процесуал.-операц., контрол.-оцін. і результатив. компоненти, між якими існує тісний взаємозв’язок. Важливим чинником реалізації Д. і. є іграшка. Серед функцій Д. і. — формування базових засад особистості (самосвідомості, довіл. поведінки, статево-рольової ідентифікації, нац.-культур. самоусвідомлення, твор. ставлення до дійсності, досвіду соц. взаємодії, комунікатив. умінь, розвиток емпатії тощо); збагачення емоц.-почуттєвої сфери; адаптаційна; мотивац.; розвивал.; виховна; дидакт.; коригувал.; компенсаторна та ін. Д. і. є провід. діяльністю у дошкіл. віці. Вони впливають на формування псих. процесів та якостей, що готують перехід дошкільника до вищого щабля розвитку. В контексті гри виникають нові види діяльності, зокрема трудова, естетична, навч. тощо.

У процесі онтогенет. розвитку особистості Д. і. динамічно змінюються. У першій пол. дошкіл. віку яскраво виявляється творча основа ігрової діяльності, а правила інтегруються з вимогами до виконання ролі. Розвиток Д. і. твор. характеру відбувається в кілька етапів. За Д. Ельконіним, спочатку з’являються предметні Д. і., коли суб’єкт за допомогою іграшок відтворює дії дорослих з об’єктами довкілля; згодом гол. місце посідають сюжетно-рольові ігри — уявне розігрування взаємин дорослих. Значення реал. предметів з часом зменшується, до відтворення ігрових дій залучають предмети-замінники, якими дитина може маніпулювати. Надалі гра відбувається з уявним предметом, таким чином вона набуває знакового, символіч. змісту. У старшому дошкіл. віці та у шкільні роки пріоритет. значення в Д. і. набувають правила. За особливостями регулювання перебігу Д. і. їх поділяють на творчі та ігри за готовими правилами. Творчі ігри класифікують на сюжетно-рольові, конструктивно-буд., ігри-драматизації, театралізовані, ігри з елементами праці та худож.-твор. діяльності, режисер., ігри-фантазування та ін.; ігри за готовими правилами — на дидакт., пізнав., ігри-подорожі, рухливі, з елементами спорту та спорт. (футбол, хокей, баскетбол та ін.), хороводні, нар., комп’ютерні, ігри-розваги, інтелектуал. (загадки, ребуси, кросворди, криптограми, чайнворди, шахи) тощо. У дошкіл. віці переважають сюжетно-рольові ігри, що спричиняють глибокі емоц. переживання дитини, пов’язані зі змістом обраної для гри ролі, якістю її виконання і тими реал. стосунками, в які вона вступає з виконавцями ін. ролей, реалізуючи заг. задум гри. В процесі таких ігор розвиваються найважливіші новоутворення дошкіл. дитинства: уява, елементи довіл. поведінки, символічна функція. Діти молодшого й серед. шкіл. віку надають перевагу рухливим, спорт. та інтелектуал. іграм. Особливе значення для дитини мають нар. ігри, зокрема для нац.-культур. ідентифікації її особистості. Їх розподіляють на рухливі, хороводні, театраліз., інтелектуал., традиц. дит. нар. ігри малих форм — лічилки, скоромовки, заклички, примовки, небилиці, мирилки, дражнилки, звуконаслідування, жеребкування, забавлянки тощо (див. також Ігри та забави народні).

Різні аспекти пед. керівництва Д. і. висвітлені у працях К. Ушинського, С. Шацького, А. Макаренка, В. Сухомлинського, С. Русової, П. Блонського, Л. Артемової, О. Запорожця, Н. Кудикіної та ін.

Завантажити статтю