ГУЛЯЙПО́ЛЕ — місто Запорізької області, райцентр. Знаходиться на р. Гайчур (притока Вовчої, бас. Дні­пра), за 8 км від залізнич. ст. Гуляйполе та за 99 км на Пд. Сх. від обл. центру. Авто­станція. Площа 24,7 км2. Насел. 17 077 осіб (2001, складає 89,0 % до 1989), пере­важно українці. Засн. 1785 як військова слобода. Назву місто отримало від пере­селенців, які прибули з поселе­н­ня з однойм. на­звою (згодом — Златопіль, нині у складі м. Новомиргород Кіровогр. обл.). Поряд з українцями тут оселилися поляки, молдавани та ін. На 1794 у слободі мешкало 1298, на 1858 — 2733, на 1899 — 7196, на 1914 — 16,2 тис. осіб. Від 1798 — волос. центр. Через село та побл. нього пролягав шлях чумаків, що позитивно сприяло роз­витку торгівлі. 1859 від­бувся перший ярмарок, згодом їх влаштовували тричі на рік. У остан. чв. 19 ст. у Г. стали до ладу невеликі під­приємства з виготовле­н­ня с.-г. машин і знарядь, паровий млин, обоз. і винокур. заводи, низка олійниць та торг. складів. Побл. м-ка 1898 прокладено залізничну лінію Чаплине–Бердянськ, внаслідок чого обсяг торгівлі зріс до 1 млн крб. У 1917–20 Г. — центр діяльності провід­ника селян. пов­стан. руху Н. Махна. 1923–31, 1935–62 та від 1965 — райцентр, від 1938 — місто. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 5 жовтня 1941 до 15 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці стратили 500 громадян міста, вивезли на каторжні роботи до Німеч­чини понад 3 тис. юнаків і дівчат. Під час визволе­н­ня Г. загинуло 130 рад. воїнів, з фронтів 2-ї світової війни не повернулися до рідних осель 1800 гуляйпільців. Гол. пром. під­приємства: ТОВ «Гуляйпіл. харчосмакова ф-ка», дочірнє під­приємство «Маш.-буд. завод» ВАТ «Мотор Січ». У місті — 7 заг.-осв. шкіл, 6 дитсадків, ПТУ; лікарня, поліклініка, 5 фельдшер.-акушер. пунктів; Будинок культури, кінотеатр, 5 б-к, школа мистецтв, Гуляйпільський крає­знавчий музей; спорт. клуб; готель, від­діл. 5-ти банків. Виходить г. «Голос Гуляйпі­л­ля». Від 2006 проходить муз.-літ. андеграунд. фестиваль «День незалежності з Махном». Памʼятки архітектури: колишні будівлі банку Товариства взаєм. кредиту (1901), парового млина поміщика Шредера (1894), готелю під­приємця Альтгаузена (кін. 19 ст.), жін. гімназії товариства «Просвіта» (1916), особняка промисловця Карманова (1899). Серед археол. памʼяток — камʼяна баба (12–13 ст.), кілька курганів навколо міста. Видат-ні уродженці: д-ри н. економіст І. Бик, лікар-фармаколог І. Білай; поети В. Діденко, Г. Лютий, прозаїк Р. Іванченко; театро­знавець, д-р мистецтво­знавства В. Гайдабура, кіно­оператор, чл.-кор. АМУ В. Калюта, режисер, засл. арт. УРСР Б. Оселедчик; тренер (плава­н­ня, стрибки у воду) О. Ткаченко; один із військ. керівників махнов. ру- ху П. Гавриленко.