Гупперт Гуґо
ГУ́ППЕРТ Гуґо (Huppert Hugo; 05. 06. 1902, м. Біліц, нині м. Бєльська Бяла, Польща — 25. 03. 1982, Відень) — австрійський письменник, перекладач. Премія ім. Г. Гайне (НДР, 1964), Нац. премія НДР (1967), Премія Рад. фонду миру (1972). Вивчав суспільно-політ. науки у Відні (1921–25) та Парижі (1925–26). У 1928 виїхав до СРСР, співпрацював з Інститутом Маркса–Енґельса. Навч. в Інституті червоної професури у Москві (1933–35). Працював у Інституті світ. літ-ри (1939–41). Під час 2-ї світової війни проводив агітац. роботу серед нім. військовополонених, брав участь у визволенні Відня. 1956 виїхав до Австрії. Автор кн. нарисів і репортажів «Sibirische Mannschaft» («Сибірський загін», Москва; Ленінград, 1934), зб. лір. віршів «Vaterland» («Вітчизна», К., 1940), «Georgischer Wanderstab» («Грузинська мандрівна паличка», Берлін, 1954), кн. нарисів «Münzen im Brunnen» («Монети на дні фонтану», Берлін; Ваймар, 1962), монографії «В. Маяковский. Поэт и трибун» (1962). Переклав і упорядкував нім. мовою вибр. тв. В. Маяковського у 5-ти т. — «Ausgewählte Werke» (Berlin, 1966–73) та окремі твори Шота Руставелі, О. Твардовського, К. Симонова, О. Гончара («Жайворонок», опубл. в «Die Mädchen singen», Halle, 1951 / «Дівчатка співають»); низку віршів Т. Шевченка, зокрема «На вічну пам’ять Котляревському», «Єретик», «Титарівна», «Із-за гаю сонце сходить», «Якби мені, мамо, намисто», «Не нарікаю я на Бога», «О люди! люди небораки!», «І широкую долину», «Якби з ким сісти хліба з’їсти», опубл. у кн. «Der Kobsar» («Кобзар», т. 1–2, Москва, 1951).
Рекомендована література
- Чистова Н. «Все, что я сделал, все это ваше...» // Вопр. лит-ры. 1960. № 6;
- Чечельницька Г. Я. «Кобзар» у перекладах сучасних німецьких поетів // РЛ. 1962. № 6;
- Крестьянинов Р. Человек для человечества // Сов. культура. 1970, 23 июня.
Завантажити статтю
.jpg)
Людина 
