ГУРБЕ́НСЬКИЙ БІЙ — один із найбільших боїв УПА з радянськими військами. Від­бувся 24 квітня 1944 побл. с. Гурби Здолбунів. р-ну Рівнен. обл. (нині знято з обліку). Став частиною операції, роз­горнутої рад. стороною з метою ліквідації пов­стан. зʼ­єд­нань на Житомирщині, Рівненщині та у пд. р-нах Терноп. і Камʼянець-Поділ. (нині Хмельн.) обл. На викона­н­ня зав­да­н­ня рад. керівництво мобілізувало 30 тис. бійців регуляр. військ, рад. партизан. зʼ­єд­нань і загонів НКВС. Сили пов­станців складалися із 8-ми куренів і нараховували 5 тис. вояків під командува­н­ням шефа кра­йового військ. штабу УПА–Південь М. Свистуна «Ясеня». Бій тривав цілий день, впродовж якого від­діли УПА від­бивали атаки пере­важаючих сил противника (особливо від­значилися курені «Сторчана» та «Шума»). Під прикри­т­тям ночі пов­станці пробилися з оточе­н­ня і ві­ді­йшли на Поліс­ся та у Сураз. ліси. Втрати УПА склали 180 бійців (окрім того, енкаведисти захопили у полон і роз­стріляли понад 200 не­озброєних ново­бранців), втрати рад. сторони — понад 120 бійців. Наслідком Г. б. стала докорін­на зміна бо­йової тактики УПА, керівництво якої від­мовилося від практики скупче­н­ня великих пов­стан. зʼ­єд­нань, що виявилася неефектив. за нових об­ставин, і пере­йшло до оперува­н­ня невеликими від­ділами по 2–3 сотні.