ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Гурзуф

ГУРЗУ́Ф – селище міського типу АР Крим, підпорядковане Ялтинській міськраді. Знаходиться на Пд. березі Криму, за 16 км від м. Ялта, за 64 км від залізнич. ст. Сімферополь, з якою має тролейбусне сполучення. Селищ. раді підпорядк. смт Краснокам’янка, села Данилівка, Лінійне, Партизанське. Пл. селищ. ради 31,1 км2. Насел. 9150 осіб (2001, складає 78,4 % до 1989), переважно росіяни та крим. татари. Г. розкинувся на прибереж. пагорбах, утворених вапняк. відторженцями і гирловими ділянками долин і балок Гурзуф. амфітеатру. В центрі с-ща – пагорб Болгатур (147 м над р. м.), побл. берег. лінії – Ґенуез. скеля (70 м над р. м.), скеля Шаляпіна (40 м над р. м.), у берег. обривах – Пушкінський і Смарагдовий гроти, а у водах бухти – Адалари (2 незаселені о-ви). Назва с-ща походить від лат. ursus – ведмідь (побл. розташ. г. Аюдаг – Ведмідь-гора). Г. відомий як візант. фортеця Гурзувіта від 6 ст. (за часів імператора Юстиніана І). Від 13 ст. – під контролем генуезців, які називали його Орзовіумом, Горзовіумом, від 1475 – турків. До 1778 осн. населення – греки (примусово виселені у Пн. Приазов’я Рос. імперією). Після приєднання Крим. ханства 1783 до Рос. імперії царський уряд подарував Г. полковнику Д. Леслію. Від 1808 – у власності новорос. генерал-губернатора А.-Е. Рішельє, від 1823 – новорос. та бессарабського генерал-губернатора М. Воронцова, від 1834 – сенатора Фундуклея. ВІд 1880-х рр. – примор. кліматич. курорт, який промисловець П. Губонін наприкінці 19 ст. перетворив на один з найупорядкованіших у Криму. Якщо наприкінці 18 ст. у Г. мешкало 179 жит., то на 1837 – 1557. У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. 1925 тут розпочато будівництво дит. оздоров. табору санатор. типу (від 1991 – держ. підприємство України «Міжнар. дит. центр “Артек”»). Від 1929 – смт. Від 7 липня 1941 до 16 квітня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. 1944 комуніст. тоталітар. режим СРСР здійснив насильниц. вивезення крим. татар з Криму, зокрема й з Г., у різні р-ни СРСР – від Пн. Приуралля до республік Середньої Азії, населення ж поповнив переселенцями з Ростов. обл. РРФСР. У 1990-х рр. переважна частина депортованих та їх нащадків повернулися на рідну землю. У Г. та його околицях – 3 школи, 5 дитсадків; лікарня, 3 фельдшер.-акушер. пункти; Будинок культури, 2 б-ки; 6 пансіонатів, 2 готелі. Працює виноградар.-винороб. держ. підприємство «Гурзуф», на землях якого у р-ні геол. пам’ятки природи місц. значення «Червоний камінь» (єдине місце в Криму) вирощують виноград сорту Мускат білий, з якого виробляють десертне вино «Мускат білий “Червоного каменя”». Це вино двічі отримало кубок Ґран-Прі (1958, Будапешт; 1970, Ялта), а також 23 медалі на міжнар. конкурсах. Об’єкти туризму: залишки середньовіч. фортеці Гурзувіте, дача-майстерня рос. художника К. Коровіна (від 1947 – Будинок творчості художників), дача рос. письменника А. Чехова (від 1987 – філія Чехова А. П. Будинку-музею), пам’ятка садово-парк. мистецтва – Гурзуфський парк. Г. також відвідували польс. поет А. Міцкевич, рос. письменники О. Грибоєдов, Максим Горький, рос. поети М. Некрасов, В. Маяковський, рос. художник В. Суриков, рос. композитор М. Мусоргський і співак Ф. Шаляпін. На тер. селищ. ради встановлено 3 пам’ятники воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.

С. М. Терехова, Ю. С. Шубнікова

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Гурзуф / С. М. Терехова, Ю. С. Шубнікова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-24815. – Останнє поновлення : 1 січ. 2023.

Том ЕСУ:

6-й

Дата виходу друком тому:

2006

Дата останньої редакції статті:

2023-01-01

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

24815

Кількість переглядів цього року:

6

Схожі статті

Гресівське
Населені пункти  | Том 6 | 2006
Н. Г. Шумеєва
Миколаїв
Населені пункти  | Том 20 | 2018
О. О. Баковецька, О. В. Бобіна, О. П. Тригуб, Д. Ю. Щербак
Дніпровське
Населені пункти  | Том 8 | 2008
В. О. Прокоф’єва

Нагору