Кравченко Євген Сергійович
КРА́ВЧЕНКО Євген Сергійович (12(25). 12. 1907, с. Володимирівка, нині Доманів. р-ну Микол. обл. — 28. 06. 1975, Київ) — письменник, драматург. Батько Андрія та Ігоря Кравченків. Член СПУ (1957). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Одес. інститут соц. виховання (1933). Учителював (до 1938); викладав у Одес. пед. інституті; працював у ред. г. «Сільські вісті», 1958–60 — відп. ред. ж. «Культура і життя» (обидві — Київ). Дебютував 1936 поемою «Пісня про скрипку». Присвятив Т. Шевченку цикл оповідань «Слово Тараса» (К., 1962). В автобіогр. оповіданні з цього циклу «Ідуть дівчата в поле жати…» розповів про своє знайомство з «Кобзарем». Писав також гуморески переважно на матеріалі сільс. життя. Автор текстів пісень «В небі канареєчка літає…», «Тепер я став багатий…», «Я люблю і не знаю покою…» до х/ф «За двома зайцями» (1961, реж. В. Іванов, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка). Ім’ям К. 1976 названо Б-ку для юнацтва Дніпров. р-ну Києва.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Фальшива стратегія: П’єса. 1946; Під червоною калиною: Драма. 1954; Божественні курси: Гуморески. 1960; Під високими кленами: П’єси. 1961; Сторінки життя: Оповідання. 1964; Що посієш, те й пожнеш: Оповідання, повість. 1964; На даному етапі: Зб. одноакт. п’єс. 1965; З книги життя: Оповідання. 1966; Сердечна розмова: Оповідання та гуморески. 1967; Новосілля: Одноактні п’єси. 1968; Комсомольська лінія: П’єса. 1969; На крилах дитинства: Оповідання. 1969; Ой на селі племінники: Гуморески. 1971; Тихесенько вітер віє: Повість. 1971; Чоботи з милом: Гуморески. 1972; Золота зоря: П’єси. 1981; На світанні: П’єса. 1982; От колись було…: Гуморески, оповідання, повість. 1987; Під шум дощу: Оповідання, повість. 1987 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Забаштанський В. Доброта і людяність // Дніпро. 1977. № 12;
- Кравченко І. Історія ненаписаного роману // Кравченко І. Чигир-трава: Есе. К., 1981;
- Стрельбицький М. І сміх, і усміх, і лірика й задума // Кравченко Є. От колись було... К., 1987.